В Італії я вже пів року працюю.

Приїхала сюди не від щасливого життя, зрозуміло. Просто моя донька нещодавно розлучилася, квартира, в якій вони жили з чоловіком, належить йому, тому вона з двома малими дітьми приїхала в село жити до мене.

Чоловік недужає, ми з ним на пенсії давно, але якось давали собі раду, а коли до нас ще приїхала донька, а роботи у неї немає, сидить в декреті, то ледь кінці з кінцями зводили.

Дарина подала на аліменти, але поки йдуть суди, чоловік ще жодної копійки їй не дав, а сам дітям допомагати не хоче, у нього зараз зовсім інші інтереси, у нього тепер інша є і він з нею будує вже своє щастя.

Грошей не вистачало дуже, а жити потрібно за щось. Діти маленькі нічого не розуміють, просять щось смачненьке. Молодша моя онучка часто недужає, донька не може вийти на роботу через це, адже мені важко буде самій з нею сидіти, я вже на пенсії давно, боюся щось не те зробити, адже дитина маленька.

Загалом, покликала мене моя двоюрідна сестра до себе в Італію працювати, вона вже багато років там працює, дітям і по квартирі купила і дві її доньки мають кожна по хорошому авто.

Я знала, що сестрі ті заробітки даються непросто, але хіба в нашому селі вона б заробила на таке.

Загалом, поїхала я туди. Валя допомогла мені з документами, вже й роботу підібрала, поки я збиралася туди.

Доглядати мені потрібно стареньку сеньйору, за досить такі хороші гроші.

Сестра моя заробляє навіть зараз 900 євро в місяць, а мені за 1000 знайшла. Я такі гроші в житті в руках не тримала. Звісно, перші місяці 2 я працювала за 700 євро, така була домовленість, діти сеньйори придивлялися довго до мене, а потім, на третьому місяці, 1000 євро дали.

За пів року суму я заробила чималу. Щомісяця доньці в село по 200 євро сестрою передавала, вона їздить часто до дітей, а решту відкладала.

Через пів року відклала 3 тисячі євро. Але дуже важко стало мені, сеньйора у мене з характером, дуже вередлива стала.

Раніше трохи мовчала, а зараз зовсім мене шкодувати перестала, хоче постійно, щоб я їй щось смачне і свіже готувала, постійно підводила її до вікна, робила різні масажі і вночі мене кличе до себе по 5 разів на годину.

Я сама вже немолода, важко мені, тепер я розумію, чому її діти більше за неї платять, довго тут всидіти не може ніхто.

Для мене це дуже великі гроші, 3 тисячі євро в селі вистачить на довго, а ми й там можемо шукати підробітки якісь, далі вважала, дітки трішки підростуть, молодша піде до садочку і легше буде нам усім, а донька зможе знайти роботу собі.

мені так важко тут, роки вже немолоді, та й не можу я більше на чужині, сумую за домом і гроші не милі.

Сеньйора зовсім мене не шкодує, каже, якщо я не справлюся, то діти іншу доглядальницю знайдуть з України, тут, мовляв, таких багато.

Мені і доньку шкода, але вже й цю жінку доглядати не хочу, неприємна вона мені і недобра якась, хоча я до неї з усією душею, але доброго відношення так і не дочекалася.

Донька вмовляє мене, каже посидіти хоч до весни, така гана нагода є заробити.

Я заплуталася. Що робити мені? Як зробити вірний вибір?

КІНЕЦЬ.