Я і сама не розумію, в який період наше спільне життя дало тріщину. Я чітко бачила, що наш семирічний шлюб погрожував розвалитися, але це, на жаль, бачила тільки я. Чоловік приходив ввечері з роботи, приймав душ, вечеряв, дивився телевізор, а після йшов спати. Про почуття ми вже давно не згадували, і навіть прості розмови були рідкісними і безглуздими.

Спільне дозвілля обмежувалося тільки переглядом фільму в вихідний день. Таке життя була нестерпним. Адже я – жінка. мені потрібні компліменти і увага.

Я чахнула з кожним днем, а думки про розлучення все частіше приходили до мене. Здавалося, навіть п’ятирічна дочка не зможе перешкодити розпаду сім’ї.

– Я так більше не можу, – якось я поскаржилася своїй подрузі Лесі.

Тоді вона вперше звернула увагу на те, що я не байдужа одному нашому співробітнику.

– Слухай, а ти помічала, як на тебе наш новий менеджер задивляється? – хитро поцікавилася Леся.

Звичайно, я помічала ці погляди. Сергій, який нещодавно прийшов на нашу фірму, просто не зводив з мене очей, постійно підморгував і махав рукою здалеку, кілька разів запрошував на каву, але я весь час відмовлялася, так як була заміжньою.

Думка про Сергія весь день не давала мені спокою. Дуже симпатичний, добре складений хлопець. Ну, нічого ж поганого в тому не буде, якщо ми всього один раз сходимо в кафе. Тим більше, я так давно нікуди не виходила.

На наступний день я набралася сміливості і сама запросила Сергія в кафе в суботу, у вихідний день. Він з радістю погодився. Чоловікові я сказала, що хочу зустрітися з подругами, на що той заперечувати не став.

Суботній вечір в компанії приголомшливого чоловіка пролетів непомітно. Я весь вечір вислуховувала від нього компліменти, ми говорили на різні теми, багато сміялися і навіть кілька разів станцювали повільний танець.

Наступні дні я не могла забути цей, треба визнати, найкращий вечір за останні кілька років. Мені хотілося ще чогось подібного, тому я знову запросила Сергія на побачення. Так тривало кілька тижнів.

Чоловік мені нічого не говорив, а приходячи додому пізно ввечері, я виявляла приготовану вечерю, вимитий посуд, і вкладену спати дочку. У такі хвилини мені ставало соромно, але варто було мені згадати черговий вечір в компанії Сергія, і совість замовкала.

Тепер мій настрій постійно був на висоті, я часто ловила себе на посмішці або ж на тому, що наспівую собі якусь веселу пісню. Чоловік нічого не помічав.

Так пролетіло ще кілька тижнів. У п’ятницю після роботи Сергій мені запропонував всю суботу провести разом. Але що я могла сказати чоловікові? Але я таки придумала. Прийшовши додому, я повідомила чоловікові, що мене викликають завтра на весь день на роботу.

В той суботній день я вперше зрадила своєму чоловікові. Я зрозуміла, що Сергій той, з ким я хочу провести решту свого життя. Тепер потрібно було придумати, як акуратно повідомити чоловікові про розлучення. Однак придумувати нічого не довелося. Коли я повернулася додому, мене чекала порожня квартира. Чоловіка і доньки не було, їх речей теж. Лише коротка записка була прикріплена до холодильника.

«Я з самого початку про все знав і давав тобі вибір. Ти його зробила. Дочка поки поживе зі мною у батьків. Влаштовуй своє особисте життя».

Я тут же набрала номер Сергія. – Мене чоловік кинув, мені так погано! Ти можеш приїхати?

– Ні не можу. Та й не хочу, якщо чесно, – відповів Сергій і скинув виклик. Від несподіванки я сповзла на підлогу. Почала набрала номер подруги Лесі і все їй розповіла.

– Так тобі й треба, – несподівано холодно озвалася Леся. – Не розумію, що тебе в чоловікові не влаштовувало. Прекрасний чоловік, а ти тільки й робила, що скаржилася. От тепер і маєш.

– Так це ти все розповіла йому? – нарешті я почала щось розуміти.

– Так, я, – не стала відпиратися Леся. – І, повір мені, він довго один не залишиться. А ось ти… І мені тебе навіть не шкода. Замість того, щоб сім’ю рятувати, ти гуляла. Ось і залишайся тепер одна.

КІНЕЦЬ.