Можливо, мало людей мене зрозуміє зараз, але я своїй невістці подарунків вже давно не дарую зовсім ніяких! Ніколи! Більше, я на них жодної копійки своєї не витрачу, не вважаю за потрібне тепер. Їй все одно не догодиш ніколи!

Я ще спочатку, коли мій син з Світланою лише одружилися, намагалася дарувати подарунки, звичайно, старалася, обирала хороші.

А у відповідь – тільки образи якісь незрозумілі для мене замість щирої вдячності.

Але, як би я не старалася, та вона мені жодного разу не подякувала.

То не того кольору, то не того розміру, то не тієї фірми, Світлані завжди все було не так.

Коли моєму власному онукові виповнився річок, я купила гарненький яскравий комбінезон – хороший, дорогий, тепленький, так довго його вибирала, придбала найкращий, довго його обирала.

Так невістка моя мало справжній скандал не затіяла. Її величність, бачте, в інтернеті інший комбінезончик пригледіли для своєї дитини, і хотіли саме його, а я тут носа встромила у її плани і все зіпсувала.

І син мій на сторону своєї дружини дуже швидко став – навіщо, мовляв, купуєш, ми самі хотіли йому комбінезон на зиму купити, ти все одно не знаєш, що краще потрібно потрібно.

А згодом невістка мені сама просто заявила – знаєте, мовляв, Тетяно Михайлівно, я вас дуже прошу, не витрачайте гроші, не купуйте нам нічого! Смаку у вас немає зовсім, як я бачу вже, розуму також, вибрати нічого хорошого не можете!

Я маю сина, який пару років тому одружився і подарував мені маленького та довгоочікуваного онука. А ще у мене є доросла донька.

Загалом, сказала мені дружина мого сина, що не потрібні їм від мене подарунки зовсім ніякі. Раз не треба, то так тому і бути, тоді прийняла саме таке рішення.

Ми їм нічого не даруємо, років п’ять уже. Хіба що онукові шоколадку або печиво якесь принесу, бо коли прийду то дитятко в руки мені заглядає, щось смачненьке шукає, і все. Я люблю свого онука, хочу щось завжди купити йому, але невістці не вгодиш, тому стараюся печиво якесь, банан чи мандаринку принести. Це ж мале дитятко, любить гостинці від своєї бабусі.

Мені, звісно, спочатку образливо дуже було, а потім змирилася я. Думаю я не витрачаю гроші, вона не нервує, ніхто не ображається. Всім простіше і ніхто нікого ні в чому не докоряє.

Але в цьому році у моя рідна донечка народила внучку! І доньці я, звичайно, купую багато чого. Все для внучки купую, одяг і іграшки!

Дочка моя всім задоволена, за все дякує, не говорить, що я дурниці купила і смаку у мене немає. В день виписки, коли донька подарувала мені онучку, я подарувала малятку золоті сережки з маленькими діамантами – на майбутнє.

Ну і невістка моя бачила це. І прямо в обличчі змінилася за хвилину.

Чоловікові моєму потім говорила – мовляв, нашому синочкові шоколадка від бабусі і дідуся, а внучці від своєї доньки– золото-діаманти.

І син, після того, до мене з серйозними такими претензіями звертався. Загалом, пересварилися всі в черговий раз. І я тепер думаю – що, я знову не права, так? Що тепер виходить, що я не маю права і онучці вже подарунки купувати? Або дарувати так, щоб невістка не бачила? Або що?

Тепер Світлана навіть розмовляти зі мною відмовляється. І незрозуміло, хто в цій ситуації більше винен.

Невже ще я маю якусь вину перед нею за щось? А хіба не невістка моя винна в усьому, що в нас так з нею склалося?

КІНЕЦЬ.