З Данилом ми зустрічаємося майже рік, якраз на днях у вересні ми відзначали річницю. В той день Данило запросив мене в ресторан і попередив, що відбудеться серйозна розмова. Звичайно, я подумала, що він хоче зробити мені пропозицію і була готова сказати так, але хлопець мене дуже здивував, можна сказати, навіть образив.

В принципі, у нас в стосунках все нормально, і скаржитися мені особливо нема на що: проводимо багато часу разом, є спільні інтереси і теми для розмов.

Я його люблю, і до недавнього часу була абсолютно впевнена в ньому, проте він вчинив дуже негарно по відношенню до мене – запропонував з’їхатися, і жити разом, без будь-якого натяку на майбутнє весілля. Це і була його пропозиція.

Я була трохи ошелешена, так як збиралася почути зовсім інше. Я люблю Данила, але не хочу бути просто його співмешканкою. Як і будь-яка дівчина, мені хочеться, щоб мій коханий чоловік коли-небудь став моїм законним чоловіком і батьком моїх дітей… А вже ніяк не співмешканцем!

Я поки ще питання нашого спільного майбутнього і розвитку відносин не піднімала (планувала це зробити після першої річниці знайомства, якби мій чоловік сам цього не зробив), але обмірковувала і розмовляла з цього приводу зі своїми батьками.

Ми з мамою і татом вважаємо, що наш з моїм хлопцем вік і матеріальний достаток нормальний для того, щоб стати розсудливим і створити сім’ю: мені двадцять шість років, а йому двадцять дев’ять, обоє працевлаштовані офіційно, у Данила є квартира і машина…

Я, чесно кажучи, думала що і він так вважає, але на ділі виявилося, що для шлюбу та планування дітей він ще не дозрів. Він хоче, щоб я переїхала до нього в статусі співмешканки, і поки не готовий нічого планувати – він вважає, нам ще рано говорити про щось серйозне…

Він хоче почати жити разом, і подивитися, як ми будемо уживатися. Так би мовити, хоче випробувати мене в побуті. Я вважаю, що такий підхід щодо коханої дівчини неприйнятний, і говорить про те, що він просто хоче мене використати.

Я вихована зовсім по-іншому. Моя мама теж так вважає, каже: «Поживе з тобою, поки не знайде кого-небудь краще або буде наживати дошлюбне майно, щоб в разі розлучення його не ділити».

Таке його розважливе ставлення мене взагалі не влаштовує! Я ж не пробник в магазині, щоб мене випробовували, і в разі, якщо не сподобалося – повертали! У моєї подруги була точно така ж ситуація – пожили разом пів року, а потім їй запропонували розійтися і з’їхати з його квартири.

Вважаю, що якби він мене любив, то покликав би до себе жити в статусі дружини або як мінімум нареченої. Казала йому, що його пропозиція ображає мене, але він не розуміє, що поганого в співжитті до шлюбу. Вважає, що зараз цінність штампа застаріла, і реєстрація в РАЦСі потрібна тільки в тому випадку, коли пара збирається заводити дітей…

Мене, чесно кажучи, лякає його цинічне ставлення до сім’ї. Не думаю, що з такими поглядами він взагалі зробить колись мені пропозицію…

Що робити, намагатися його переконати і пояснити, що для дівчини весілля і статус дружини мають дуже велике значення, чи піти і не витрачати даремно час? Чи можуть такі стосунки перерости у повноцінний шлюб?

КІНЕЦЬ.