Ігор Андрійович, заможна людина, яка з презирством ставиться до бездомних і бродячих тварин, пережив подію, яка раз і назавжди змінила його життя.

Він завжди пишався своєю зовнішністю та багатством, оточував себе розкішшю та відкидав тих, кому пощастило менше.

Якось, відправивши свого водія додому раніше, він потрапив у довгу пробку і вирішив купити цигарки у найближчому супермаркеті.

Перед дверима він зіткнувся зі старим бездомним чоловіком, який просив допомоги, яку він зневажливо відкинув.

Біля каси він нетерпляче простояв у черзі і зрештою навіть заплатив за продукти літньої жінки, вважаючи це за незначну незручність, яка прискорила б проходження черги.

Вийшовши з супермаркету, він раптом усвідомив, що жінка, якій він сплатив покупки, купувала їжу для того самого бездомного та його собаки.

Зазнаючи огиди, він поспішив до своєї машини. Однак, коли він спробував рушити з місця, його машину різко занесло на льоду, і він врізався в стовп.

Поранений і нездатний рухатися, він був витягнутий з машини і врятований тим бездомним чоловіком, який разом зі своїм собакою підтримував його у свідомості, поки не приїхала швидка допомога.

Після перебування у лікарні Ігор повернувся на місце події у пошуках бездомного чоловіка та його собаки. Він дізнався, що той бездомний пішов із життя кілька днів тому.

Але невдовзі до нього підбіг пес Цезар, який упізнав його.

Приголомшений уроком, який він отримав – про співчуття і смиренність – Ігор вирішив взяти собаку до себе, визнавши могутній вплив цього досвіду на все життя.

КІНЕЦЬ.