Цього літа ми з друзями поїхали до річки на відпочинок. Всі пари сімейні, мають дітей, багато років разом. Вранці ми прокинулися і чоловіки пішли на риболовлю. А Лариса свого чоловіка в наметі не побачила. Стала хвилюватися, шукати його. Ми з дівчатами все зрозуміли, нам дуже шкода її чоловіка
Якщо ти живеш разом з людиною і віриш цій людині, то ревнощам зовсім не місце, адже на цьому і формується справжня довіра в сім’ї.
Однак моя подруга Лариса цього зрозуміти ніяк не могла – вона ревнувала свого чоловіка зовсім без приводу, такий вже у неї характер і змінюватися вона не збиралась, на жаль.
Лариса звикла так, вона вважала це за норму і нічого недоброго не бачила тут, адже кохала свого чоловіка і понад усе на світі, хотіла, щоб лише він відповідав їй взаємністю.
До цього давно звикли всі в її оточенні і не звертали уваги на її настрої і докори чоловікові, це вже сприймалося, як норма.
Поїхали ми один раз сім’ями з ночівлею на природу, своєю звичною компанією. Природа красива, літо, річка і ліс.
Ми зі знайомими смажили шашлик і варили юшку.
Зранку, як тільки почало світати, чоловіки вирішили піти на риболовлю. Вони вилізли з наметів і попрямували до води, зовсім поруч.
Прокинувшись трішки пізніше, Лариса виявила що чоловіка нема поруч, вискочила з намету і кинулася на його пошуки. Хто знає що було в неї на думці, може сподівалася знайти його з кимось, я навіть й подумати про це не могла.
Я намагалася їй пояснити, що вона даремно хвилюється і взагалі, в нашій компанії нема навіть до кого його ревнувати, адже ми всі сім’ями були, хороші і спокійні люди, які багато років у шлюбі, в усіх дітки, але Лариса мене і слухати не хотіла.
Чоловік її швидко зрозумів кого і що вона шукала, йому стало дуже незручно перед нами і це зрозуміло, мені було навіть трохи шкода його.
Ми в черговий раз намагалися їй пояснити те, що близькій людині важливо довіряти і не псувати настрій йому і всім присутнім. адже він найбільше і сумує через це. Але Тетяна була впевнена в усіх своїх підозрах.
Таке враження, що Лариса думала, що їй гірше ніж її чоловікові, а не навпаки.
Зараз моя подруга звичайно все розуміє, що даремно його постійно ревнувала. Ось тільки вже пізно.
Після того випадку, вони прожили разом ще пів року, а потім її чоловік не витримав і подав на розлучення першим. ТА Лариса вже під 50 залишилася з двома дітьми. Чоловік дітям допомагає, а про колишню дружину і чути не хоче. Живе він і досі сам.
Ось так ревнощі зруйнували сім’ю і зіпсували життя чотирьом людям. Але є такі люди, як Лариса, яких переконати не можна, що вони не праві, вони завжди щось шукають, відстежують, підозрюють на рівному місті.
Чи можна ще зберегти цю сім’ю? Чи буває в житті, що такі люди зходяться і знову живуть разом?
КІНЕЦЬ.