У будинку номер шість назрівала гроза. Хмари згущувалися над квартирою номер вісім, у якій проживали Ірина та Микола, кіт Бантик та пес Фунтик.

Гнітюча тиша переривалася лише зловісною краплею крана, що підтікав на кухні. Здавалося, що кожна крапля відмірює останню мить спокійного життя у квартирі номер вісім.

Ірина не кліпаючи дивилася на свої джинси. Саме вони стали джерелом усіх бід, саме вони не налізли на пишні стегна Ірини, зрадницьки затріщавши на швах.

На дивані в кутку кімнати сиділи рядком Микола, Бантик і Фунтик. Навіть чотирилапі мешканці квартири номер вісім перейнялися моментом.

Кухонний кран продовжував нагнітати обставини, його крапель звучала дедалі зловісніше. Нарешті Ірина звела погляд на чоловіка і винесла вердикт.

– Ми сідаємо на дієту.

Ці чотири слова промайнули квартирою і з усього розмаху вдарили Миколу в саме серце. Перед очима пролетіли флешбеки з вже пройдених дієт.

Перша дієта перед весіллям, друга дієта після пологів, третя дієта перед поїздкою на море, четверта дієта перед весіллям сина й ось п’ята.

Микола вже не такий молодий, як раніше, кожна нова дієта давалася йому все важче, але там хоч би були якісь високі цілі. А тут якісь джинси… Прикро. Але цей погляд своєї дружини він знав. Тепер вона не відступить, доки не втисне свої прекрасні форми в результат працьовитих китайських швачок.

А страждати будуть всі у квартирі, бо якщо прозвучали слова “ми сідаємо на дієту”, то дієта торкнеться всіх, і обговорювати це немає сенсу.

Всі відчули настрій Ірини. Бантик намагався втягнути пухке черевце, а Фунтик пішов ховати презентовану йому днями смачну кісточку. Фунтик знає, що робити, у нього за плечима вже була одна дієта.

З цього дня у квартирі номер вісім пішло зовсім інше життя. Сніданок був корисний до огиди, низькокалорійний і абсолютно неапетитний. У контейнері, який Микола брав на роботу, цього разу лежали шматки курячої грудки, огірок та гілочка петрушки.

Вечеря була такою ж сумною, але дуже корисною і майже без калорій. У холодильнику кефір виселив вершки для кави, а на місце найсмачнішої ковбаски прийшов знежирений сир.

Яскраві овочі не додавали настрою, як і дієтичні хлібці, які тепер валялися по всій квартирі, як німе нагадування про суворий дієтичний режим.

Ірина вела війну з калоріями та зайвими кілограмами, помилування вона не знала, полонених не брала, на переговори не йшла. На третій день Бантик, якого також вважали товстим, почав зображувати голодні непритомності, падаючи в ноги господині та підглядаючи одним оком, як вона реагує.

Фунтик дивився на молодшого пухнастого приятеля з поблажливістю. Наївний котик! Це він ще не знає про розвантажувальні дні на воді та добрих думках. Сам пес проводив багато часу під диваном, куди встиг сховати свою кісточку, і тепер насолоджувався їй, доки господарів не було вдома.

У Миколи такого затишного лежака під диваном не було, тому він, шифруючись як справжній шпигун, ходив після роботи харчуватися шаурмою.

Він переконувався, що за ним не стежать, плутав сліди та ніколи не їв в одній і тій самій шаурмічній. Потім він йшов у торговий центр, де чистив зуби, мив руки з милом і прискіпливо роздивлявся в дзеркалі. Не дай боже, десь буде цятка від соусу! Вдома йому було соромно за свою поведінку, тому він намагався не дивитися дружині в очі. А ще він боявся, що вона побачить у них ситий блиск і все зрозуміє.

Але сьогодні йому пощастило! У Ірини була за розкладом перукарня, тому він міг не побоюватися, що дружина унюхає, що він їв шаурму.

Тут на очі чоловікові потрапили чортові джинси, через які йому й довелося відмовитися від соковитих котлеток, ніжної картоплі, наваристого борщу та ароматного хліба з гірчицею та шматочком сала.

Він схопив джинси та затрусив ними в повітрі, виплескуючи на безсловесного підбурювача до каральної дієтології всю злість, що накопичилася. Тряс він їх з таким натхненням, що пролунав тріск, і на джинсах утворилася велика дірка, яка явно робила їх непридатними для носіння.

У серці чоловіка порвалася паніка. Ірочка його вб’є, адже вона стільки страждала, а тепер не зможе вдягнути ці чортові джинси. Ну точно вб’є.

– Так, не панікувати! Потрібно просто купити їй нові джинси й вона нічого не дізнається! Так! Прямо зараз поїду та куплю! – заспокоював себе Микола, заметушившись по квартирі.

Доказ довелося брати з собою, щоб купити джинси один в один, щоб Ірочка нічого не впізнала і не помітила, бо смерть його буде страшна, довга, можливо, від виснаження. У магазині він показував продавчиням злощасні джинси, але таких не було. Надія з’явилася в третьому за рахунком магазині, але тут же згасла.

-Така модель є, такого розміру немає. Є розмір більший. Показати?

– Ні, дякую, – похмуро протягнув Микола і вже почав розвертатися на вихід, як йому по голові прилетіло осяяння. А якщо спробувати. Авантюра, звісно, але якщо спрацює…

Микола дуже поспішав додому та встиг забігти за десять хвилин до повернення дружини. Джинси були уважно оглянуті на предмет етикеток, цінників та іншого, а потім зім’яті та кинуті в той самий кут, де й валялися їхні попередники.

Контрольну примірку, яку Ірина робила кожні три дні, Микола чекав так, як не чекав народження сина, купівлі нової машини та власної пенсії. На коні стояло дуже багато.

І ось заповітний день та година. Ірина, вже заздалегідь похмура, бере джинси та рішуче натягує їх на себе. Штани несподівано легко надягаються і навіть застібаються, чим шокують жінку.

Вона заворожено дивиться у дзеркало і водить собі по стегнах. Сидять ідеально! Як на неї шити! І дуже їй йдуть. А ще вона помітно схудла. Учора ще не було помітно, а тепер навіть дуже.

– А ходімо до ресторану? Давно ми з тобою щось нікуди не ходили, — муркоче Ірина, повертаючись до чоловіка.

А у Миколи поки що одне завдання, не зомліти від перенапруги. Але він знаходить у собі сили посміхнутися дружині та відповідно кивнути.

Задоволена собою жінка повернулася назад до дзеркала і не помітила, як чоловік по стіні вийшов з кімнати. У його голові з’явився план, який вимагатиме багато грошей. Надто вже великий в Ірини гардероб.

КІНЕЦЬ.