Я все життя дбала про чоловіка, можна сказати, пилинки з нього здувала, а зараз, коли мені майже 50, мій чоловік вирішив почати життя спочатку, але вже без мене.

Майже 20 років я була заміжньою за Ярославом, з яким планувала зустріти старість, виховувати онуків. Але, не судилося.

Коли я виходила за нього заміж, моя мама благала мене не губити своє життя і не пов’язувати свою долю з Ярославом. Справа в тому, що Ярослав має одну серйозну недугу, ця хвороба передбачає постійний догляд за ним.

Але я не змогла відвернутися від людини тільки тому, що він хворий, була тоді впертою і вирішила його вилікувати. Я позичила велику суму грошей, купила харчові добавки і почала його годувати. Результат виявився вражаючим, хвороба на певний час відступила.

Я народила йому сина здоровенького, стежила за його дієтою, підвищила його самооцінку, в результаті він створив свій бізнес, з’явилися гроші, а слідом за ними – і зради. Мама до нього, як до зятя, вже звикла і постійно мене заспокоювала, просила не звертати уваги, мовляв, він тебе любить, пилинки здуває, а те, що зраджує, то скоро мине. І за порадою мами я закривала очі на всі його походеньки.

Потім, коли рівень бізнесу виріс дуже сильно, його вирішили забрати. Чоловіка звинувачують у неіснуючих проступках і забирають під слідство, ми залишаємося без грошей. Я тоді продала все, що продається все своє і мамине родинне золото. Я позичила у друзів гроші, і усіма правдами і не правдами я витягла його з цього всього, що на нього навалилося.

Ярослав повернувся додому і був дуже розчарований в житті, навіть не знав, з чого йому починати. Я пішла працювати, він сидів удома, дитині вісім років, до того ж, якраз в цей час сильно занедужала моя мама. Ми жили в маминій двокімнатній квартирі, оскільки наш будинок я була змушена продати.

Ми були в боргах, зарплати не вистачало, у чоловіка нічого не виходило з налагодженням бізнесу. Через п’ять років такого злиденного життя не стало моєї мами. Через пів року я поїхала в Польщу на заробітки. А через чотири місяці приїхала і зрозуміла, що щось змінилося.

У травні мій благовірний доводить до мого відома, що у нього є інша жінка. Він переїхав до неї, живе в шоколаді, а я залишилася все в тих же боргах, розваленій квартирі, стара і непотрібна нікому. Син поїхав до нього і повернувся у великому захваті від цієї багатої жінки, яка все їм купує. І я розумію, що і синові я теж не потрібна.

Більше у мене немає сім’ї і немає розуміння, навіщо жити далі. Я була сильною, поки була потрібна комусь, а тепер я спустошена, не знаю, що робити. Мені прикро, що чоловік, з яким я стільки всього пережила, так легко кинув мене. Невже у нього зовсім немає совісті? Чи зараз це нормально, влаштовувати своє життя, не зважаючи на почуття інших людей.

КІНЕЦЬ.