Ірина не схвалювала свою невістку, яка виросла у дитячому будинку. Але після одного інциденту їхні стосунки різко змінились.

Олена росла, не знаючи своїх батьків, з раннього дитинства потрапивши до дитячого будинку. Її коханою людиною там був кухар, бабуся Валя, яка часто частувала Олену солодощами та підтримувала добрими словами.

Під впливом кулінарної майстерності бабусі Валі у Олени з’явилася пристрасть до приготування їжі.

Згодом Олена та Валя стали близькими подругами, і Валя навіть запрошувала Олену до себе додому. На жаль, старенька померла, коли Олена вже закінчувала інтернат. Оплакуючи втрату найближчої подруги,

Олена продовжила кар’єру технолога харчової промисловості, здійснивши їхню спільну мрію. Кулінарні здібності Олени привели її на роботу в ресторан, де вона відразу привернула увагу одного з відвідувачів – Степана. Їхній зв’язок був миттєвим, і незабаром у них почалися стосунки.

Незважаючи на деякі побоювання, Олена погодилася зустрітися з матір’ю Степана, Іриною Павлівною, яка спочатку була холодна та несхвальна через сирітське походження Олени.

Незважаючи на напруженість, стосунки Олени та Степана ставали все міцнішими і міцнішими, і врешті-решт вилилися в плани одружитися. Несхвалення Ірини посилилося, коли вона дізналася про вагітність

Олени, але молоді все одно вирішили з’їхатися, прагнучи незалежності. Під час відсутності Степана через відрядження Олена отримала тривожний дзвінок про те, що Ірині терміново потрібна госпіталізація. Виявивши співчуття, Олена відвідала Ірину в лікарні, доглядаючи її день і ніч, незважаючи на їхні натягнуті стосунки.

Цей акт доброти привів до примирення сверкрухи і невістки, і в результаті Ірина висловила подяку та захоплення Оленою. Через роки сім’я жила разом у гармонії.

Ірина дорожила своєю онукою Оксанкою і часто висловлювала подяку за присутність Олени в їхньому житті, визнаючи, що її родина тепер – найміцніша.

КІНЕЦЬ.