Дарина – педагог, яка вважала за краще займатися з учнями старших класів, а не працювати в школі – чекала на учня, який запізнювався. Репетиторство було складною справою, але виявилося прибутковим.

Поки вона чекала, до неї прийшов несподіваний відвідувач – жінка похилого віку, яка в розгубленості простягла Дарині невеликий конверт з грошима, благаючи залишити одну людину в спокої. Збита з пантелику, Дарина незабаром зрозуміла,

що йдеться про Максима, з яким вона зустрічається вже рік.

Максим, одружений і має прийомних дітей, зізнався Дарині у своєму сімейному становищі, висловивши невдоволення своєю старіючої дружиною та її небажанням мати від нього дітей.

Жінка, помилково вважаючи, що Дарина – причина нещастя її сина Максима, благала її припинити стосунки.

Сама Дарина, яка спочатку не сприйняла слова відвідувачки всерйоз, у результаті була приголомшена, коли жінка зізналася, що є матір’ю Максима, а не його дружиною. Вона показала фотографію щасливої родини Максима,

що викликало в Дарини моментальну і незрозумілу симпатію до матері свого коханця. Коли учень нарешті прийшов, Дарина повернула жінці конверт і м’яко випроводила її, даючи зрозуміти, що розуміє її ситуацію і пообіцяла подумати над рішенням.

Перед сном, розмірковуючи над подіями дня, Дарина дійшла висновку, що такі стосунки з Максимом їй таки не потрібні, і вирішила назавжди відпустити його.

КІНЕЦЬ.