Вчора, після закінчення роботи, вони зустрілися з Людою у неї вдома.

– Настав час вибирати, дороrий, – сказала Люда.

– Або я, або вона.

– Ти, і лише ти, – відповів Влад.

– Ось як бути з дітьми?

– Діти? – Перепитала Люда, – Станеш виплачувати алі менти. Ми з тобою добре заробляємо. Потреби не відчуємо. Якщо хочеш, плати їм більше, ніж треба. Немає проблем.

– Знаєш, – сказав Влад, – а я боюся дивитися Алісі в очі, коли скажу їй про роз лучення.

– А хочеш я скажу сама, – запропонувала Люда.

– Хочу! – жваво відгукнувся Влад.

– Тоді я зараз дзвоню Алісі та запрошу до себе додому.

– А діти? – Запитав Влад.

– Аліса їх одних не залишить. Значить, мені доведеться їхати додому, щоб посидіти з ними, поки ви будете спілкуватися. Тобто, мені доведеться зустрічатися з Алісою… А я так цього бо юся.

– Без проблем, – усміхнулася жінка.

– І це питання також вирішимо. Вона зателефонувала дружині Влада.

– Здрастуйте, Алісо. Я Люда, близька знайома вашого чоловіка. Нам із Вами необхідно зустрітися. Є серйозна розмова – про Вашого чоловіка та про Ваших дітей. Тому присутність дітей потрібна… Чудово, тоді за годину, у мене.

– І Люда назвала свою адресу…

– Коли переїжджаєш? – спокійно запитала Аліса, повернувшись із дітьми від Люди.

– Завтра. Зранку, – відповів Влад. Прокинувшись, Влад попрямував до кухні. Там сиділи діти.

– А мама де?

– Вона поїхала. Сказала дати тобі це, – відповіли діти й подали батькові записку. “Не хви люйся, я поїхала до мами.

Аліменти за дітей оплачуватиму. Дзвони, якщо що” – прочитав він у записці. Нагодувавши дітей у кафе, Влад разом із ними приїхав до Люди. Побачивши дітей і дізнавшись про подробиці, та заявила, що передумала і зачинила двері перед носом Влада. За півгодини вони зайшли до себе в квартиру. Там смачно пахло.

– Вже нагулялися? – як ні в чому не бувало запитала Аліса.

– Наrулялися. Їсти хочемо! – навперебій прокричали діти.

– Тоді мити руки й за стіл,- сказала мати.

– Ти точно передумала щодо виїхати до мами?

– Запитав Влад, коли вони докладно обговорили ситуацію.

– Залежить від тебе, – відповіла вона.

КІНЕЦЬ.