Дружина Сергія, мого сина, досить своєрідна дівчина. Не можу сказати, що у нас погані стосунки, але й про протилежне, на жаль, також сказати не можу. Скоріше вони нейтральні. Що особисто мене, як матsh єдиного сина, прямо скажу, не влаштовувало.

Чи знаєте, більше, крім Сергія, у мене нікого немає. І мені здається, що людина, яка тепер живе з нею, могла б якось це враховувати. Та й взагалі, чому ми не можемо бути відкритими один до одного, якщо ми родичі?

Насамперед скажу, що квартиру, в якій живе син із дружиною, куплена виключно за мої гроші. Справа в тому, що я раніше їздила за кордон, на заробітки. За ці кошти житло синові і було придбано. Але тільки не подумайте, що я маю до нього якісь претензії. За великим рахунком, я навіть задоволена. Адже їхала я саме з такою метою — спростити Сергію життя. Щоб він не платив за орендоване житло і щоб його шлюб від цього не залежав.

Тепер ось я подумую знову виїхати на пару років. Заробити вже собі на ремонт чи ще щось. Хочу ще трохи грошей назбирати, поки здоров’я є і вік дозволяє. Але, разом з тим, я хотіла б і з сином побути трішки. Тому що його юність і більшість молодості я провела не з ним.

Навіть не побачила, як він ріс, що за люди його оточували, які у нього друзі. Після мого приїзду він став жити у новій, придбаній квартирі. Окремо. А потім, через 2 роки, одружився. Тож моє бажання, гадаю, можна зрозуміти.

Більшість мам-свекрух мене зараз зрозуміє. Іноді хочеться просто прийти до своєї дитини у гості. Не важливо скільки їй років. Тому я можу пройтися магазинами, потім приготувати щось смачне, домашнє. І принести йому.

Звичайно ж, не йому одному, невістці теж, але, гадаю, ви мене розумієте. Давайте чесно, я не думаю, що сучасні дівчата люблять і вміють готувати. Максимум — салат якийсь, чи ще замовляють щось готове. А я приготую суп, корисний. Рагу, м’ясо посмажу. Зовсім інша справа.

Але ні, Світлана навідріз не бажає бачити мене в гостях. Хвилин 15 вона ще може посміхатися, зробити вигляд, що все гаразд. Але потім я ясно починаю бачити як вона нервує і її навіть трясти іноді може!

Я вдаю, що всього цього не бачу, але… Правда-правда. Зі звичайної, спокійної дівчини, невістка перетворюється на якусь грудку тривожності. Тож максимум, на що мене вистачає, — це передати гаряче їхній сімʼї, запитати, чи все в них добре і йти взутися. Сама не знаю, але так у нас вийшло, тільки уявіть.

Сергій не любить про це говорити, ми час від часу зустрічаємось у кафе. Там уже можу з ним «нормально» поспілкуватися. Не домашня обстановка, але все-таки. А до мене він ходити не любить зовсім, каже, що їздити далеко і взагалі, там його всі знають, а він від цього втомився.

Тому я з усіх боків начебто не потрібна. Син, як і багато синів, вважає себе занадто дорослим. І для нашого спілкування, і для моєї допомоги. Невістка – та взагалі, як заведена якась. І що ж мені робити?

Кілька днів тому я знову заходила до сина в гості. Нічого особливого, просто у мене самої трапилася проблема: зникло світло у двох кімнатах. Можна, звичайно, було б просто викликати майстра.

Однак я вирішила, що це непоганий привід поспілкуватися із Сергієм та його дружиною.Недовго, звичайно, зате вийде зайвий раз побачити дитину. На жаль, син їхати зі мною не схотів, сказав, що у них справи і приїхати він зможе лише наступного дня.

Мене це все трохи розлютило, от я й кинула з гарячого фразу, мовляв, «якщо я така вам усім непотрібна, то ви так і скажіть. Я тоді поїду, зароблю собі грошей і ми взагалі не з вами спілкуватимемося. І всім буде краще».

Вперше, мабуть, за весь час знайомства я побачила зацікавленість в очах своєї невістки. До цього вона просто сиділа на дивані з телефоном у руках і відчайдушно вдавала, що їй не плювати на мою поломку. Тепер же вона була сама увага.

Тобто за фактом вона не перебивала мене чи сина. Але її вигляд говорив за неї. Я ще трохи посварилася і вирушила зла додому. Що там мене чекало? Телевізор, невеликий перекус і лежання на дивані в напівтемряві. Які ще варіанти у самотньої жінки?

Але я помилялася. Увечері мені зателефонувала невістка. Я знала її номер, він був у мене записаний, хоча раніше ми жодного разу не розмовляли по телефону. Лише у присутності сина і все.

Дружина мого сина говорила тихо, як я зрозуміла, Сергій вже спав і не чув її. Вона привіталася, ніби ми не бачилися того ж дня, сказала, що їй дуже сумно через те, що ми з сином посварилися і взагалі, поводилася, ніби це не через неї ми з Сергієм посварилися.

Ну, а потім, за кілька хвилин, акуратно почала розпитувати мене про поїздку. Коли я хочу вирушати, скільки часу. Як я зрозуміла, її це питання серйозно зацікавило. Але чому? Невже я їй настільки набридла, що тільки напередодні мого від’їзду невістка вирішила зі мною заговорити? Я ще сама нічого не спланувала!

Чи, може, вона сподівається, що я пересилатиму зароблене? Ну, начебто, теж якось дивно. Вони вже дорослі, житло є, є робота. Логічно, що мені немає сенсу чи бажання їх утримувати. Так у чому ж справа? Виявилося, це вона сама не проти виїхати, навіть зі мною.

На моє запитання, а як же мій син, як же їхній шлюб? Відповідь для мене виявилася шокуючою. Їм потрібні гроші та чимала сума. Справа в тому, що мій син та його дружина не можуть завести дитину традиційним способом.

Потрібно проводити якусь операцію, а вона коштує чималих грошей. Ось так. І, як я собі зрозуміла вже потім, на цьому тлі у невістки дуже сильно розхиталися нерви, тому вона ніколи нікого не хотіла нікого довго бачити, крім чоловіка.

Адже я ніколи не питала у них про онуків, для мене це було надто особисте питання. Ми поговорили і я, начебто, почула, як її голос наприкінці став трохи м’якшим, ніж зазвичай. Що для мене була чудова новина.

Але! Питання залишається відкритим: чи варто мені їхати з невісткою до іншої країни? По-перше, я не думаю, що там ми зійдемося характерами. Одна річ, коли бачишся з людиною раз на кілька тижнів і хвилин на 10–15.

А зовсім інше, коли ви разом їдете на заробітки. Та ще й з такої причини. Кредит, як я зрозуміла, вони не хочуть брати. А син не мільйонер , щоби просто дістати з кишені потрібну суму. Ось така дилема. І що з нею робити — не розумію. Я ж нічого про неї не знаю!

КІНЕЦЬ.