Доньці сім років, і моя мама має на неї величезний вплив. Живемо ми разом із моїми батьками, мама на пенсії, і коли я вийшла на роботу після декретної відпустки, вона більшу частину часу проводить з Яною.

Вона намагається її у всьому контролювати, постійно вказує, що робити, з ким дружити можна, а з ким не можна, що потрібно одягати, виходячи на вулицю. І так у всьому.

На мої неодноразові зауваження у мами один аргумент, на її думку, дуже вагомий: «я і тебе так виховувала, і ти виросла порядною людиною, не потрапила в погану компанію». Те, що мама тоді працювала і я здебільшого була надана сама собі, а до бабусі до села їхала тільки на літо вона, мабуть, уже забула.

Я не пам’ятаю, щоби батьки мене так контролювали. Щоб не скривдити маму і хоч якось нейтралізувати її вплив на дочку, я вже підсовувала їй книжки авторитетних педагогів, але мама, прочитавши, сказала, що не погоджується з таким підходом до виховання дітей.

Довелося якось поговорити з нею серйозно і сказати, що дитині потрібно давати більше свободи та право вибору, мама лише образилася. «Це означає, що ти мені не довіряєш свою дитину? Коли Яна була маленька і тобі була потрібна моя допомога, тоді ти так не говорила».

Після цього, образившись на мене, мама, підібгавши губи, почала говорити Яні, якщо та до неї звертається: «Іди, питай у мами, вона розумна, все знає». Я почала більше часу проводити з дочкою, намагаючись пояснити їй, що з бабусею у нас тимчасові розбіжності, але зауважила, що виховні прийоми моєї мами не пройшли для дитини задарма.

Вона іноді мислить і говорить словами бабусі, розповідаючи про своїх однокласників, характеризує їх з погляду, що всі погані, а вона розумниця. Як перевиховати дочку, якщо живемо разом, і мама не хоче мене розуміти?

КІНЕЦЬ.