Ольга кожного року на всі свята приймала родичів у себе. Ті приїжджали не те, щоб з подарунками чи стравами, а навіть без цукерка для Даринки.

Та цього разу на Різдво я подрузі підкинула гарну ідею. “Зателефонуй усім і скажи цей текс. Ось тоді побачиш, кому ти насправді дорога, а хто їде лиш пузо наїсти”. І ви знаєте, вперше Ольга мене послухалася. Поріг батьківської хати переступила лише Галя зі своїм сімейством.

Я завжди дивувалася доброті своєї подруги. Ольга з року в рік жила тим, що роблячи добро своїм рідним, вона отримає коли-небудь віддачу. Але коли це відбудеться? Через рік, через двадцять, чи в іншому житті?, – говорила я собі подумки.

З Ольгою ми подружилися на роботі. Ми з нею сидимо в одному офісі.

Робота в нас не сильно прибуткова, але якщо в мене є за спиною чоловік, який заробляє, а я так, чисто на “колготки та косметику”, то мене все влаштовує, то в Ольги геть інша ситуація.

Оля одна виховує дочку. Чоловік непутьовий і від нього й аліментів не дочекаєшся.

Виховував Ольгу один тато. Мама пішла з життя, коли подрузі було одинадцять. Є в неї ще старша сестра і брат.

Батько одружився вдруге і на даний час живе в будинку нової дружини.

Рідні брат і сестра Ольги створили свої сім’ї і живуть окремо, а ось Ольга залишилася в батьківському будинку з дочкою.

Звісно, що грошей завжди не хватає. Я сама інколи роблю подаруночки або ж Ользі, або ж її Даринці. Шкода мені їх.

Але родичі користуються добротою Ольги.

На всі свята і навіть інколи без приводу, і рідні сестри і навіть дальші родичі, приїжджають до Ольги, бо це батьківська хата.

З собою не везуть навіть цукерка, мовчу вже про якісь продукти чи подарунки хоча б для Даринки.

Оля все мовчала і робила для них свято, бо почувалась винною, що вона залишилась жити в батьківському домі.

Гості сиділи, їли, пили, а потім з повними пузами роз’їжджалися по домівках. А Ольга в той час до зарплати на “сухарях” сиділа.

Я не раз говорила, що це не правильно, але Ольга не знала, як це правильно їм пояснити.

Хочу наголосити ще й на тому, що родичі Ольги не бідні люди. Так, може й не багачі, але краще живуть за сестру. Але це не заважало кожного разу з’являтися на її порозі з пустими руками.

І лише на це Різдво Оля послухалася моєї поради.

– Зателефонуй напередодні і всім скажи, що будеш рада всіх бачити у себе на Різдво, але є одна умова: кожен щось має подарувати Даринці з одягу чи інших корисних речей. І окрім цього, хоча б по одній страві до столу.

Ви знаєте, всі, крім рідної сестри Ольги, відмовились приїжджати до подруги на Різдво.

Галя, яка прибула зі своїм сімейством, купила племінниці тепленьку курточки і різної смакоти до столу. Але відразу ж скажу, що вона єдина і до того часу, не приїжджала з пустими руками. Їй була важлива і сестра і племінниця. Вона завжди дорожила їхніми відносинами.

Ось так потрібно ставити “родичів” на місце.

А у вас були схожі ситуації?

Джерело