Живемо із чоловіком 9 років, нашій з ним дочці 8 років. Жили добре, але коли я вийшла на роботу, то несподівано для себе закохалася у свого шефа, хоч він одружений.

Свого чоловіка я раніше любила, але потім поступово охолонула до нього. Він невдаха, навіть роботу пристойну знайти не може.

Можливо, нічого б і не було, але шеф теж став надавати мені знаки уваги. Ми з ним стали разом затримуватися на роботі, він пригощав ігристим, говорив компліменти і я мліла…

Йому за сорок, його дружині давно за тридцять, а мені лише 28 років. Сім’я у шефа тільки на вигляд зразково-показова, дружина красива, троє дітей але я, дивлячись на неї, відчувала свою перевагу, оскількт її чоловік тягнувся до мене і обманював її, значить, я краще, правда?

Вона нічого не підозрювала. Наш роман із шефом тривав близько п’яти років, а його дружина за цей час народила ще сина.

Але нашим стосункам настав кінець, коли дружина його викрила. Сергій мені більше не дзвонить, хоч нам було так добре разом.

Вона йому влаштувала прочуханку по повній програмі. На розлучення подавала, шантажувала дітьми, а він тепер бігає перед нею як песик.

І мені прилетіло від неї, хоча мені було її шкода, і нічого поганого їй я не хотіла. Дружина шефа зрештою його вибачила, все проковтнула і залишилася з ним.

Мені довелося поїхати з міста. Мій чоловік поки що нічого не знає, тому що він завжди на заробітках, та й взагалі йому я практично байдужа.

Впевнена, що він мені не зраджує – така вже людина, але мені це й не важливо в принципі. Так що такі справи.

КІНЕЦЬ.