Особисто я категорично проти  громадянських (пробних) шлюбів, особливо у юному віці. Дорослі люди у яких вже був досвід інших відносин, напевно, можуть спробувати разом жити і господарювати, хоча і це я вважаю неправильним.

Але дозволяти подібне майже підліткам, які навіть університет не закінчили, на мою думку, дурість. Причиною написати свою історію для мене стала ситуація, яка відбувається із моїми родичами.

Син мого рідного брата познайомився з дівчиною і за кілька місяців відносин поставив батьків перед фактом, що вони житимуть разом. Або знімати квартиру, або жити в їхньому приватному будинку (будинок великий, проблем з місцем немає).

Хлопцеві 19 років, його обраниці 18, другий та перший курс відповідно. Брат із дружиною не були особливо проти і тепер вони живуть усі разом у їхньому домі.

А мені ця ситуація спокою не дає. Мало того, що це гріх, то ще й у племінника формується споживче ставлення до жінки.

Мовляв, одружуватися не обов’язково, можна користуватися, а коли набридне – жити з іншою. Жодної відповідальності, для справжнього чоловіка це негідна поведінка.

У мене в самої дочка підростає і я не хотіла б, щоб у неї був приклад такої поведінки. Жодних цивільних шлюбів я їй будувати не дозволю абсолютно точно.

На цю тему я вже посварилася і з братом, і з невісткою. Вони вважають, що це справа суто молодої пари, що всі зараз так роблять і мої переконання старомодні та несучасні.

Вони вважають, що то не моя справа. Але як же не моя, якщо я хочу добра своєму племіннику і не хочу такої долі своїй дочці?

Як обдурити старших і підштовхнути племінника до весілля (якщо відносини серйозні) чи до розриву з його пасією (якщо стосунки у них несерйозні)? Дякую за поради.

КІНЕЦЬ.