Іноді колеги по роботі чи подруги скаржаться на своїх чоловіків за те, що вони не такі… ідеальні… я навіть вірного слова не можу підібрати.

Чомусь у кожної моєї знайомої чи подруги є якийсь еталонний образ чоловіка. І їхні чоловіки не є навіть близькою подобою такого ідеалу. Ось це поворот!

Я б і не писала цієї замітки, якби не питання однієї з колег. Вона запитала мене, чому я не кажу нічого поганого про свого чоловіка. А я навіть не знала, що відповісти.

Лише через якийсь час сказала, що він просто такий же лінивий, як і я. То чого мені поливати докорами чоловіка, якщо я теж не ідеал?!

Ми з чоловіком не зовсім ліниві та інфантильні, але якщо є варіант щось не робити або зайвий раз відпочити, то виберемо другий варіант.

Обидва нелюдимі та мовчуни. Ми з чоловіком іноді за вечір можемо сказати пару чергових фраз і не обтяжуємо себе порожніми розмовами.

Я знала, за кого виходжу заміж. Так, щось мені в чоловікові не подобалося, але людину не переробити. Я також не ідеальна. То чого нервувати?

Я закохалася в нього, коли на одній із вечірок він прийшов зі зміни. Він сів поруч зі мною, поїв і спитав, чи може він прилягти, а голову покласти мені на ноги.

Подушки поряд не було. Я була не проти. Весь вечір я рефлекторно чухала йому волосся, а він спав на моїх ногах.

Наступного дня я запропонувала сходити до кафе. Там розмовляли і я зрозуміла, що це повністю моя людина. Спокійний, врівноважений все як мені треба. То було кохання!

Шукайте людей, із якими вам добре, ось і весь секрет.

КІНЕЦЬ.