Кілька тижнів Георгій переконував мене стати домогосподаркою, батьків своїх підключивши, особливо мама намагається його вплинути на мене. Маю сидіти вдома з дітьми, довольнитися тим, що заробляє Жора і зберігати домашній затишок.

Я ніколи не думала, що у такій ситуації опинюся, щиро кажу. Добре, хоч дітей не встигли налаштовувати. Довелося розлучатися і розходитись у різні боки.

Я себе, звичайно, не докоряю, але часу витрачено багато, тепер потрібно шукати когось іншого. А чому? Бо хтось не вміє жити та думати своєю головою.

З Георгієм ми познайомилися 5 років тому. Рік ми гуляли, зустрічалися, проводили час разом. Ми завжди були на зв’язку. Потім Жора запропонував мені з’їхатися і ми винайняли квартиру. Тепер уже все стало серйозніше. З’явилися якісь дрібні суперечки, які, втім, вичерпувалися вже за кілька хвилин. З ностальгією згадую той час.

Прожили ми рік разом і зрозуміли, що готові до весілля. Вирішили не турбувати батьків ні моїх, ні його. Ми обоє працювали, тож якісь гроші у нас були відкладені.

За взаємним рішенням ми домовилися зробити звичайну вечірку, для батьків та найближчих друзів. Двоюрідні бабусі та хрещені дядьки могли видихнути. Їхати за тисячі кілометрів, щоб побачити нас вперше та востаннє, їм було не треба. А ми могли нормально відсвяткувати своє одруження з найближчими людьми.

Три роки ми з Георгієм прожили, разом, як чоловік і дружина. Спершу було трохи ніяково, я все чекала що ми, як по команді, почнемо говорити про дітей, пелюшки, іпотеку та інші подібні речі. Але ні. Чоловік нічого подібного не пропонував. Та й я особливо не прагнула.

Я вирішила, що час сам підкаже, коли нам потрібно про все це думати. А поки що – робота вдень, серіали ввечері, а у вихідні можна придумати якісь інші розваги- друзі, поїздки. Таке життя мене влаштовувало.

Так ми  жили, поки не почалося щось дивне.

Ми з Георгієм працюємо в офісах, щодня їздимо на роботу. їсти ми дома практично не готуємо, то готове купимо, то в кафе поїмо – нас обох це досі влаштовувало. Але недавно все змінилося.

Прийшла якось до мене на чай мама чоловіка і завела розмову про те, що пора мені вже стати нормальною дружиною. Сидіти вдома, готувати, займатися господарством і стати мамою.

На мої слова про те, що я теж хочу розвиватися, будувати кар’єру і заробляти, мама чоловіка сказала, що це все не можна поєднати з сімейним життям.

Коли я ввечері передала нашу розмову з його мамою чоловіку, Георгій дуже неочікувано для мене сказав, що його мама права! Я не стала роздувати конфлікт, подумала, що в них якесь сімейне загострення. Звичайно, йти з роботи я не збиралася.

Наступного дня, повертаючись додому, я зайшла в улюблену кафешку. Набрала там смакоти собі та чоловікові і пішла додому порадувати коханого. Вдома я зняла тісне взуття, переодягнулась у домашнє, привіталася з чоловіком і запропонувала йому приєднатися до мене, коли він закінчить із роботою, яку часто бере додому.

Але чоловік був надто зайнятий. Він дивився якийсь відеоролик у навушниках і був дуже захоплений. Я не звернула на це особливої уваги. Захоче – знає, де мене знайти. Я розслабилася і налаштувала себе на чудовий вечір відпочинку.

Але через півгодини чи близько того мені його повністю зіпсували. Чоловік, нарешті усвідомивши що я з’явилася додому, прийшов до мене в кімнату і почав мене критикувати. Я, виявляється, на роботу ходжу одягнена і в косметиці. А для нього переодягаюся в піжаму, зв’язую волосся в пучок і взагалі виглядаю як зовсім інша людина. А чому так?!

Перші хвилини я думала, що це такий дивний спосіб загравань. Потім зрозуміла, що ні, він справді хоче поговорити на цю тему, але сил на подібні розмови в мене не було і я не стала підтримувати цю тему.

Але Георгій час від часу повторював свої претензії, які мені здавались дуже чудернацькими і на які дивилася крізь пальці. Та  зрештою я теж почала захищатися, мовляв, працююча дівчина, на зразок мене, не повинна ходити по дому в сукнях і заглядати своєму чоловікові в рот.

Ми живемо у 21 столітті, і у жінок давно вже є свої права. Але чоловік швидко і з блиском в очах знову запропонував мені кинути роботу і стати домогосподаркою. Він, мовляв, може нас прогодувати обох! Клоун.

Уявіть тільки, він справді хотів і на роботу ходити, і взагалі весь день сидіти за комп’ютером. А я б у цей час, у сукні та макіяжі прибирала квартиру, готувала всяке (хоча що там можна готувати на двох людей) і посміхалася без причини. Жінка-робот якийсь.

Так я зрозуміла, що мій чоловік дуже залежить від чужої думки, а саме від думки своєї мами, і мене ні у що не ставить. Я хоч і заробляла менше за нього, але в більшості випадків ми платили за все порівну. А свої дівчачі потреби, процедури для краси й догляду я завжди оплачую сама.

Словом, finita la commedia. Я ще не в такому безвихідному становищі, щоб це все терпіти. Так, за ці 5 років було багато хорошого й веселого. Дуже шкода, що так вийшло. Але ж сидіти вдома, кашеварити заради того, щоб чоловікові було приємно? А що потім, які мої перспективи, якщо ми розлучимося?

Краще вже зробити це зараз. я так вважаю. Ось тому, з мого боку, розлучення пройшло тихо та без зайвих емоцій. З боку колишнього були галаси і прохання спробувати ще раз, але це вже інша історія. Не поважаєш власну дружину – будь готовий до того, що вона обійдеться без тебе.

А вони з мамою нехай шукають собі ідеальну невістку-домогосподарку. Бажаю їм у цьому успіху.

Джерело