Підготовка до весілля для Василини пройшла спокійно. Майбутня свекруха взагалі воліла не втручатися у весільний клопіт і навіть на прохання майбутньої родички допомогти з розсилкою запрошень, відповіла категорично відмовою.

– Треба ж як? – здивовано прошепотіла Василина, здивована тим, що Ірина Анатоліївна відмовилася. – Інші свекрухи шукають лише привід, щоб керувати весіллям, а вона відмовилася…

– Моя мама не як усі, їй вся ця метушня не до вподоби, – знизав плечима Сергій. – Хіба ти не про це мріяла?

– Про це, звичайно, але я все-таки сподівалася, що вона хоча б трохи мені допоможе, – з досадою процідила дівчина, яку трохи образила байдужість Ірини Анатоліївни.

Щоб встигнути підготуватися до урочистостей, Василині довелося покликати на допомогу матір та сестру.

Жінки з радістю погодилися їй допомогти, про що наречена відразу пошкодувала, згадавши добрим словом свекруху.

Кілька разів змінивши меню і тематику весілля з подачі рідні, все було готове до торжества.

Запрошених було небагато, лише найближчі родичі та друзі у кількості двадцяти осіб.

Напередодні весілля наречена не спала всю ніч, із захопленням уявляючи, якою вона завтра буде гарною.

У ЗАГСі все пройшло як по маслу. Василині здавалося, що вона зараз найщасливіша на світі.

Це відчуття не залишало її доти, доки на весіллі після всіх гостей не взяла слово Ірина Анатоліївна.

– Я така рада, що мій син нарешті одружується! – Вигукнула жінка і з гордим виглядом зачитала довжелезне привітання з листівки, яке за дві хвилини набридло всім гостям. – Свій подарунок я вручу після танцю молодих!

Проте за годину ображена свекруха з невдоволеними очима підскочила до невістки та сина.

– У мене пропали гроші! – Голосно вигукнула Ірина Анатоліївна і потрясла в повітрі порожнім конвертом.

– Які гроші? – Сергій незрозуміло дивився на стривожену матір.

– На подарунок! – невдоволено вигукнула жінка. – Я приготувала вам подарунок, а хтось його забрав! Вимкніть вже цю музику! – Додала вона і підскочивши до розетки, висмикнула шнур від установки.

– Мамо, припини, будь ласка! – обсмикнув її син. – Ти хочеш, щоб тебе почули?

– Так, хай усі знають, що сталося! Хтось із тих, хто перебуває в цій залі, забрав у мене гроші, які я збиралася подарувати на весілля своєму синові! – Вигукнула Ірина Анатоліївна і обвела присутніх зневажливим поглядом. – Нехай ваші гості зараз же вивертають кишені!

Гості почервоніли від сорому чи через те, що тут відбувалося навколо, чи через поведінку матері нареченого.

– Мама! – Сергій взяв жінку під лікоть і вивів надвір незважаючи на те, що вона продовжувала сваритися.

– Там було десять тисяч гривень! Ти думаєш із моєю пенсією я можу спустити цю історію на гальма?! – Ірина Анатоліївна несамовито сварилася. – Я зараз викликаю дільничого! Нехай розбирається, куди з конверта випарувалися мої гроші.

Жінка взяла з кишені телефон і тремтячими пальцями почали набирати номер.

– Стривай! – Сергій взяв із її рук гаджет. – Заспокойся! Ми зараз повернемося назад, але ти не будеш сваритися.

– Буду! – тупнула ногою Ірина Анатоліївна. – Поки я не знайду хто це зробив, нікуди не піду.

– Ніхто не міг цього зробити. Усі наші гості – люди пристойні, – обурився чоловік. – Може, ти сама їх випадково випустила десь…

– Не роби з мене не розумну! – жінка не збиралася здаватися і відмовлятися від свого плану. – Поверни мені телефон!

– Якщо ми повернемо тобі гроші, які ти втратила, ти перестанеш обурюватись? – ухваливши рішення, поцікавився син.

– Ти знайшов їх? – насторожилася жінка.

– Ні, інші гості також подарували нам гроші. Візьму з їхніх подарунків, – сухо відповів Сергій.

– Добре! – Ірина Анатоліївна миттєво заспокоїлася.

Мати і син повернулися знову до кафе, і чоловік, як і обіцяв, віддав матері обіцяні десять тисяч.

– Після всього, що сталося, я тут не залишусь! – Заявила жінка, сунувши купюри собі в сумочку. – Весь настрій ваші гості мені зіпсували, – додала вона і з гордо піднятою головою покинула кафе.

Залишок вечора пройшов у напруженій атмосфері. В гостей був зіпсований настрій і було вже не до веселощів.

Помалу вони стали прощатися і розходитися додому. До десятої вечора в кафе залишилися лише молодята та батьки Василини.

– Нарешті все закінчилося, – полегшено видихнула теща. – Такого сорому я давно не відчувала. Навіщо Ірина Анатоліївна при всіх влаштувала сварку? Могла відкликати вас убік, а не звинувачувати гостей у такому вчинку. Якими очима тепер дивитись на них?

– Катерино Борисівно, прошу при мені не обговорювати мою матір! – обсмикнув жінку Сергій. – До того ж, ви вже можете їхати додому.

Теща у відповідь на слова зятя невдоволено закотила догори очі й ображено притихла.

Щойно Катерина Борисівна покинула кафе, Сергій підійшов до Василини і засмучено промовив:

– Мама, звичайно, зганьбилась сама і зганьбила нас…

– Сергію, ти не думаєш, що не було жодних грошей? – Обережно припустила дівчина, не бажаючи образити чоловіка.

– В якому сенсі? Думаєш, конверт вже був порожнім? – Сергій запитливо глянув на Василину.

Дівчина розгублено знизала плечима і розвела руками, показуючи чоловікові, що це лише її припущення.

Однак наступного дня пара переконалася в тому, що слова Василини виявилися пророчими.

З ранку раніше Сергію зателефонувала рідна тітка, яка теж була присутня на весіллі, і завела розмову про вчорашній інцидент на весіллі.

– Ти, вибач, звичайно, але мені здається, що Ірина – обмагнула! – Відразу заявила жінка. – Не було жодних грошей у неї в конверті!

– Чому ви так думаєте? – Недовірливо поцікавився Сергій, який чудово знав, що тітка славилася плітками.

– Ще позавчора мені дзвонила твоя мати і просила зайняти на весільний подарунок п’ять тисяч, – змовницьким тоном промовила жінка, – а вже вчора вона вирішила подарувати тобі десять тисяч? Насилу віриться…

– Даремно ви так думаєте. Найімовірніше мама зайняла в когось іншого, – сам не вірячи в те, що говорив, різко відповів чоловік.

Проте слова тітки зародили в ньому великі сумніви, і він вирішив одразу відвідати Ірину Анатоліївну.

Яким же був його подив, коли Сергій побачив у квартирі матері новий телевізор.

– На що ти його купила? – Чоловік тицьнув пальцем у велику плазму.

– На гроші, на що ще, – награно посміхнулася мати.

– Коли?

– Тиждень тому.

– І не похвалилася? – Сергій повільно наблизився до телевізора та помітив під ним чек. – Дивно, а тут стоїть сьогоднішнє число, – додав він, покрутивши папірцем у повітрі.

– Ой, це не те щось, – Ірина Анатоліївна вихопила з рук сина чек.

– Мамо, не було жодних десяти тисяч, так? Ти ж на моє весілля з мене ж і здерла гроші? Як тобі взагалі спало таке на думку! – обурився чоловік і схопився за голову.

– Не неси нісенітниці! – зневажливо викарбувала жінка, яка не збиралася зізнаватися йому у своєму вчинку.

Так і не домігшись правди від матері, Сергій у пригніченому стані залишив її будинок.

КІНЕЦЬ.