Нещодавно я зрозуміла, наскільки правильно вчинила, розлучившись із чоловіком. Прийшовши додому втомлена з роботи, я очікувала знайти вечерю, приготовану моєю дочкою, але замість цього виявила її заплаканою у ванній.

Вона не наважувалася розповісти мені, що сталося, але зрештою визнала , що бачила, як її батько – мій колишній чоловік – проігнорував її на вулиці, де був зі своєю дочкою від нового шлюбу.

Мій колишній залишив нам квартиру, яку я успадкувала від бабусі, коли ми розійшлися рік тому. Він обіцяв підтримувати зв’язок із нашою дочкою і платити аліменти, але разом із цим повністю поринув у свою нову родину.

Незважаючи на свої нарцисичні нахили, він завжди приділяв увагу нашій дочці, тому його недавня поведінка викликала подив. Я подзвонила йому, щоб зрозуміти, чому він так вчинив?

Ошелешило мене те, що він насамперед критикував зовнішність нашої дочки, не схвалюючи її підлітковий вибір одягу та пірсинг.

Я підтримувала її бажання самовиражатися, у тому числі фарбувати волосся в рудий колір, оскільки розуміла її потребу почуватися унікальною в її віці. Такі жорстокі зауваження щодо її зовнішності глибоко засмутили мене.

Колишній навіть запропонував їй наслідувати його нову дочку. Саме тоді я зрозуміла, що розлучення з ним було найкращим рішенням у моєму житті. Після розпаду сім’ї самооцінка моєї доньки, ясна річ, постраждала. Вона зараз боїться з’являтися зі мною на людях, думаючи, що я можу її соромитись.

Все це розбиває мені серце. Вона добра, чутлива та розумна дівчинка, та й у школі ніколи не скаржилися на її зовнішність. Я хочу, щоб вона знала, що я люблю її беззастережно, незалежно від кольору волосся або стилю одягу.

КІНЕЦЬ.