Я завжди вірила в бумеранг, і знала, що за кожен вчинок рано чи пізно приходить розплата. Мій чоловік в свій час настільки несправедливо зі мною вчинив, що я просто не знала, як далі жити, але навіть тоді я не бажала йому зла.

Познайомилися ми з Романом дуже випадково, я поїхала на відпочинок на море, а він там, як місцевий, займався постачанням продуктів в магазини. Я йшла по сходах, і впала, а Роман мені допоміг піднятися, так ми і познайомилися. Це була любов з першого погляду.

Ми з ним були знайомі всього тиждень, а я не могла його ніяк забути. Та й він мене теж. Тоді мобільних телефонів ще не було, то Роман телефонував мені щодня на домашній телефон. Ми не знали, як нам далі бути, бо нас розділяла величезна відстань, і в кожного з нас вже було налагоджене життя на своєму місці.

Та наші почуття були сильнішими за відстань, і Роман через пів року переїхав до мене в місто і ми одружилися. Моя мама прийняла нас у себе вдома, але будинок у нас був невеликий, тому ми з чоловіком відразу захотіли будуватися, хоча розуміли, що це справа не дешева.

До того ж, я відразу народила дитину і пішла в декрет, то ж працював один чоловік. Моя мама, дивлячись, як нам важко, вирішила їздити на заробітки, і всі зароблені гроші вона вкладала в будинок. Справилися ми всі разом за 8 років, збудували чудовий будинок, навіть кращий, ніж ми думали, і все це завдяки моїй мамі, без сумніву.

У нас з Романом все було добре, двійко діток підростало – два синочка. Я вважала себе дуже щасливою людиною. Чоловік часто на все літо їздив до своїх батьків, він там підпрацьовував, і я не бачила в цьому нічого поганого. Та одного разу чоловік приїхав і сказав мені, що нам треба серйозно поговорити.

Я обімліла, коли він мені сказав, що у нього є інша жінка, і вона дитину чекає. Виявляється, у них роман вже тривав кілька років, і він не збирався мені нічого говорити, але той факт, що у них буде дитина, змінив все. Чоловік не просто вирішив зі мною розлучитися, але відсудив у мене ще частину нашого будинку, він вважав, що має право на це.

Сказати, що я була розбита, це нічого не сказати. Я залишилася з двома дітьми, без житла, бо будинок ми продали, і без розуміння того, що робити далі.

Тоді знову мене підтримала мама. Вона додала мені грошей до тих, що я отримала від продажу будинку, і ми купили гарну квартиру в переїхали в обласний центр. Відтоді моє життя дуже змінилося, я стала стійкішою до труднощів, і розуміла, що на мені лежить відповідальність за наших дітей, бо чоловік за них просто забув.

Я просто не розуміла, як так можна? Там у нього народилася дитина, а наші сини уже перестали бути його дітьми? Але, у мого чоловіка вистачило совісті забути про наших спільних дітей на багато років.

Синів я підняла і довела до людей, у них зараз усе добре, обоє одружені. І коли ми всі вже цього і не чекали, в нашому житті з’явився колишній чоловік – приїхав хворий і немічний, і сказав, що наші сини мають його обходити. Там у нього життя не склалося, його дружина просто виставила його за двері, коли той занедужав. І своїй доньці, яка у нього народилася в тому шлюбі, він також не цікавий.

Тому мій колишній чоловік за останні гроші приїхав до нас, знайшов наших синів, і вимагає, щоб ті оплачували його лікування. Діти у мене добрі, хлопці свого батька, навіть такого, в біді не кинуть, я впевнена. Це їхня справа, я не втручаюся, але як у мого чоловіка, після всього, що він зробив з нами, вистачило совісті приїхати і просити допомоги у дітей, яких він кинув?

КІНЕЦЬ.