Ще деякий час тому я вважав секунди на роботі, коли повернуся додому, а зараз я знаходжу собі більше занять на роботі, щоб не повертатися додому.

Справа в родичах моєї дружини, а якщо бути точніше, у її мамі та сестрі.

Нещодавно теща із дочкою переїхали до нас на невизначений термін. Сестра дружини навчається в універі, живе з мамою, а в їхньому будинку, як на зло, йде ремонт, от і завітали до нас дорогі гості.

Спочатку все було більш-менш терпляче, але потім у тещі почалися тики.

Моя теща, кохана, обожнювана, схиблена на чистоті і того ж вимагає від інших: щоб усі жили та дихали чистотою та порядком.

Вона потихеньку переставила майже всі меблі в нашому будинку, прибрала з полиць «непотрібний мотлох», тобто мої книги, почала мити підлоги щодня, а потім вимагати, щоб ми займалися тим самим.

Якось я повернувся з роботи дуже пізно, сам собі розігрів вечерю, поїв, залишив тарілку брудною в раковині, а вранці прокинувся не від поцілунку дружини, а від крику тещі.

– Ну ти й свиня! Скільки разів можна тобі сказати, брудну тарілку в раковині не залишаємо, вона смердить! Ні, йому на всіх начх ати!

Тоді я не стримався і висловив цей чистюлі все, що нагромадилося.

Я сказав тещі, що вона спокійно може збиратися і повертатися до свого дому, якщо їй так все в нашому домі не влаштовує, а якщо вона живе в нас, то має стежити за нашими правилами.

Дружина зви нуватила мене у всьому, мовляв, я такий гад, нізащо kричу на жінку, яка лише хотіла навести чистоту і порядок у нашому домі. Я вже не знаю, як з ними бути, слово честі.

КІНЕЦЬ.