Сину я сказала, що з квартири ми можемо їм все віддати, бо виставляли її на продаж, щоб доробити все по будинку і подвір’ї. Але невістка наш дар не оцінила. “Якби мої батьки ще не оплачували кредит з весілля, вони б мені точно допомогли з меблями, але новими. Нам ваші старі не потрібні”. “Та ради Бога, Юля, я виставлю на продаж і ще й грошей зароблю. Хотіла ж як краще. Меблі нові, добротні, і техніка вся в хорошому стані”
В нас з чоловіком така позиція, що дорослі діти повинні самі давати собі раду. Звісно, ми чим можемо, допоможемо, але робити все для них, собі ж в мінус, ми не будемо.
Старший наш син живе в Америці. В Дмитра там робота, сім’я. Ми навіть з чоловіком по його запрошенні відвідали цю чудову країну і не раз.
Зі старшим проблем немає. А ось Денис одружився на такій дівчині, що мені іноді сина шкода. Ну так вона ним крутить, що спасу немає. Вона і нами з чоловіком керувати хотіла, але ми не з тих…
Коли Денис запропонував Юлі вийти заміж, та відразу ж захотіла шикарне весілля.
Ми з чоловіком не з бідних, але і не багачі. В нас є своя двокімнатна квартира і на той час ми будували будинок, про який довго мріяли.
Сину також при першій же можливості, ще коли він вчився в університеті, ми купили однокімнатну квартиру.
Всі свої гроші і сили ми вкладали в будинок, бо дуже хотіли здійснити свою мрію.
Саме тому ми обговоривши все з чоловіком, сказали молодим, що з весіллям сильно не поможемо.
Денис взагалі хотів просто розписатися, але Юля хотіла весілля шикарне.
Вони і зробили, для цього батьки Юлі взяли величезний кредит, який до сьогоднішнього дня не виплатили. Ми за своїх гостей заплатили, але їх в нас було не багато, на відміну від сторони невістки.
Але це їх проблеми, ми відразу ж сказали, яку суму готові оплатити.
Після весілля молоді жили в квартирі нашого сина, але невістка і тут стала нити, бо в них же рано чи пізно будуть діти, і їм треба квартиру побільше.
Але незважаючи на це відразу ж після весілля вони поїхали до Буковелю в найдорожчий готель у медовий місяць.
Я нічого не казала, це їх з сином справи, хоча сума там була кругленька.
То замість того, щоб гроші з весілля кудись вкласти, вони їх протринькали.
З часом син квартиру свою продав, щось там вони доклали, трохи Денис в брата позичив і кредит взяли, але купили вони і відразу ж трикімнатну.
На покупку грошей хватило, а ось на ремонт і меблі вже ні.
Спали вони на надувному матраці і з техніки лише було найнеобхідніше.
А ми з чоловіком нарешті добудували свій будинок.
Меблі в квартирі в нас хоч були і добротні, бо ми в майстра, який своїми руками робить замовляли, але я хотіла нову біленьку кухню і не тільки до новобудови.
Сину я сказала, що з квартири ми можемо їм все віддати, бо виставляли її на продаж, щоб доробити все по будинку і подвір’ї.
Але невістка такий наш дар не оцінила.
“Якби мої батьки ще не оплачували кредит з весілля, вони б мені точно допомогли з меблями, але новими. Нам ваші старі не потрібні”.
“Та ради Бога, Юля, я виставлю на продаж і ще й грошей зароблю. Хотіла ж як краще. Меблі нові, добротні, і техніка вся в хорошому стані”.
Я з тих нервів хотіла виставити й справді на продаж, але шкода мені дітей. Вони все обдумають і таки приймуть від нас цей подарунок. Просто Юля хоче, щоб все навколо неї крутилося, а так не буває.
В них ще все попереду, зароблять на нове. В нас з чоловіком стільки часу немає…
Ну хіба я не права? Чи потрібно таки нам старі меблі в будинок звести, а їм все нове купити? Що скажете?