В мене є братик з особливими потребами, тому мама Кирила робила все для того, щоб до весілля не дійшло. “У вас може такий же на світ з’явитися! Ти до цього готовий? Бо я ні!” Та ніхто не став на заваді нашому коханні, а в зазначений термін я привела на світ здорового синочка. Аж тут новина, моя свекруха від другого чоловіка чекає дитину. Важко це писати, але карма таки її наздогнала!

Я довго думала, чи ділитися цією, на мій погляд, повчальною історією, але таки вирішила, що це важливо.

Почну з того, що моя свекруха ну дуже не хотіла, щоб її невісткою була я. Вся справа в тому, що ми з чоловіком з одного невеличкого районного центру, де всі один про одного все знають.

Я у батьків старша дитина, після мене на світ з’явився і мій братик Богданчик. Але так сталося, що Богдан – дитина з особливими потребами.

В сім’ї працює лише тато, мама всю себе присвятила сину. Де мама з Богданом тільки не була, яких світил медицини вона не відвідувала. Але те, що вона зробила для Богданна, оцінити неможливо.

Він був дуже важкою дитиною. Спершу, коли в нас не було автівки, мама до області возила Богдана на громадському транспорті. Не раз вона зі сльозами на очах приїжджала. Жалілася, як люди на неї дивилися скоса, бо вона погано виховує дитину.

Богданчик був гіперактивною дитиною і робив те, що йому подобалося, але це не завжди подобалося оточуючим.

Та мама не здалася. Вона продовжувала возити сина на процедури.

І це, я вам скажу, не минуло безплідно. На даний час Богданчик дуже хороший п’ятнадцятилітній хлопчик, але він не розмовляє.

Та ми навчилися з ним жити. Він дуже добрий, милий і обожнює маленьких діток.

Мама на даний час їздить сама на автівці, тому їй легше, але до цього вона йшла дуже довго, але наполегливо.

І ось коли я познайомилася з Кирилом, його мамі це не сподобалось.

Бо як так, в нас може народитися “така ж” дитина, а їм цього клопоту не треба.

Моя свекруха доволі молода. Коли ми таки відгуляли весілля, їй було лише сорок.

Багато вона ставила нам палиць в колеса, але наша любов з Кирилом перемогла.

Скільки вона наговорювала на мене і мою сім’ю, одному Богу відомо.

Одного дня і Кирило не витримав і ми переїхали жити в інше місто і перестали спілкуватися з його мамою.

З батьком Кирила свекруха була давно розлучена, а згодом зустріла Петра, з яким і стала жити.

Надія Степанівна не раз дзвонила Кирилу, просила одуматися, навіть після весілля. Що він не знає, як це, ростити дитину з особливими потребами, а в нас таке може бути…

Я ще навіть при надії не була, а вона вже все знала на перед…

Коли я носила під серцем дитя, вона довгий час нічого не знала, бо ми не спілкувалися. Але через родичів вона таки цю новину дізналася. Коли таки зрозуміла, що з дитинкою все гаразд і по спадковості нічого не перейшло, заспокоїлася.

В нас народився здоровенький синочок Артем.

Я зі свекрухою не спілкувалася, а ось Кирило час від часу їй телефонував і навіть їздив, тільки без дитини.

Та рік тому Кирило мене приголомшим. Його мама від нового чоловіка чекає дитину…

І щоб ви подумали… так, сталося те, чого моя свекруха аж ніяк не очікувала. В мого чоловіка з’явилася сестричка, але вона не здорова. Не буду тут описувати що й до чого, це не потрібне нікому.

Мені насправді дуже жаль свою свекруху. Вона не була до такого готова. В них вже з новим чоловіком через це проблеми і не знати, чим все це закінчиться.

Я просто хотіла написати тут, не рийте іншому яму, бо самі ж в неї попадете.

Моя свекруха не хотіла мене, як невістку, щоб мати здорових онуків, а сама привела на світ не здорову дитинку.

Ось так буває в житті. Та щоб там не було, я бажаю малесенькій Марічці сили і міцного здоров’я, а своїй свекрусі мужності і великої витримки…

Джерело