А останнім часом у мене склався дуже непростий період в житті, на жаль, і я не знаю, як зробити правильний вибір, щоб хоч трішки пожити для себе та бути щасливою жінкою в своєму житті. Ось так, щоб просто жити спокійно і не оглядатися ні на кого зовсім.

Зі своїм чоловіком, свого часу, я познайомилася ще зовсім молодою, в ранні студентські роки. Він був завидним нареченим в нашому університеті, за ним бігали багато красивих та розумних дівчат, а пощастило, як я тоді думала, саме мені. Я так пишалася собою, адже я мала те, про що мріяли багато дівчат.

Михайло довго не  одного разу, на дискотеці він запросив мене на танець, а потім провів додому. Так почалися наші відносини, які дали мені нові надії на хороше майбутнє з хорошим чоловіком.

Після закінчення навчання ми одружилися. Тоді ми були молоді та дуже щасливі. Нам здавалося, що наше життя завжди буде таким легким та веселим. Через три роки після весілля у нас народився син, а ще через чотири – дочка.

Наше сімейне життя було досить таки спокійним і рутинним, здавалося, що всі сім’ї так живуть. Чоловік працював, я була в декреті, виховувала наших спільних діточок, займалася будинком. Головним моїм пріоритетом була моя сім’я.

Їй я віддавала всі свої сили – цілими днями я прала, прибирала, готувала, як усі турботливі жінки, дуже старалася для своїх рідних людей.

Природно, що особисті відносини з чоловіком відійшли на другий план, адже у мене постійно було багато турбот, з якими я повинна була справитися сама. Романтика дуже швидко кудись зникла, ми більше не проводили час вдвох, я була наче машина – вся в роботі.

Та й на себе часу ніколи не вистачало у мене теж. Я закинула себе, могла провести цілий день в халаті і з не розчесаними волоссям.

Через деякий час, мій чоловік став звертати на мене все менше уваги. Всі наші розмови зводилися до дітей і дому.

Іноді, Михайло міг зробити мені зауваження з приводу мого зовнішнього вигляду. Коли ми збиралися в гості або запрошували до себе друзів, мій чоловік міг сказати мені, що я погано виглядаю. Він чомусь висміював мій одяг, зачіску.

Знаю, що йому завжди подобалися красиві та доглянуті жінки, і його ставлення мене дуже засмучувало. Адже, як би там не було, я – його дружина, мати його дітей, і чоловік має щиро кохати мене. Адже головне ж не зовнішність, думала я тоді.

Трохи пізніше я помітила, що Михайло став затримуватися на роботі допізна все частіше, іноді він працював у вихідні. Ще, він дуже багато часу проводив в інтернеті, і часто йшов в іншу кімнату, коли довго розмовляв по телефону. Я стала підозрювати свого чоловіка в зраді.

Трохи пізніше, я знайшла в його піджаку коробочку з досить таки коштовними сережками, але цього подарунка я так і не отримала. Він не зізнавався ні в чому мені. Не маючи наміру більше мовчати, я запитала чоловіка про іншу жінку.

На мій подив, Михайло зовсім не став виправдовуватися і сказав все, як є, всю правду мені розповів. Він зізнався, що у нього є інша. Мені було дуже сумно в той момент.

Але і це не все, Михайло сказав мені, що я сама винна в його зраді – я постійно думала лише про будинок та дітей, не займалася собою та стала абсолютно нецікава йому. Ці слова засмутили мене ще більше.

Коли емоції трохи вляглися, я зрозуміла, що не можу просто залишити свого чоловіка. Справа в тому, що мені нікуди йти, адже свого власного даху над головою немає.

Я не працюю, грошей у мене немає, з родичів тільки старший брат. Як я забезпечу себе і дітей? Я виявилася заручником ситуації – я не можу кинути зрадника.

Михайло дуже чудово розуміє це і користується ситуацією, яка склалася в нашій сім’ї. Він як і раніше зустрічається з тією жінкою, наче ні в чому не бувало. Домашні турботи всі і діти на мені.

Я ніби служниця в домі постійно. Він робить все, що захоче, поводиться якось погано зі мною, від колишньої доброти й сліду не залишилося, а почуття якісь зникли зовсім. Таке враження, що я живу з іншою людиною, мій чоловік більше не та людина, з якою я одружилася.

До того ж, Михайло постійно не забуває нагадувати мені, що я не можу піти від нього, адже сама не впораюся з усім. Та й кому така потрібна?

Як мені жити далі? Піти від чоловіка, але куди? Або жити далі так, адже часи складні, а я навіть на хліб не маю.

Джерело