Василя в селі всі знали як дуже скупого чоловіка, який взимку і снігу не позичить. Сам же він завжди вважав себе не скупим, а заощадливим, бо ж звідки ті гроші візьмуться, якщо їх не берегти?

Його дружина Людмила вже звикла до таких особливостей характеру чоловіка, і до того, що ходитиме вона в одних чоботах років 10, поки вони не порвуться, і до того, що волосся не треба фарбувати, бо це дорого, а сивина – вона навіть прикрашає жінку, і до того, що в магазині треба купувати лише найдешевші продукти, бо і так різниці немає.

Прожили Людмила з Василем 30 років, а одного разу дружина різко відчула себе зле і потрапила в лікарню. Василь тоді неабияк налякався, особливо коли лікарі сказали, що треба везти негайно дружину в операційну.

Три години під зачиненими дверима Василь плакав і молився, а коли все закінчилося, лікарі сказали, що йому тут залишатися не можна, і він поїхав додому.

Чоловік зайшов в будинок. Вдома тиша, навколо речі Людмили, в горнятку її улюблений, але вже холодний чай. Найгірше те, що вони протягом останнього часу часто з дружиною сварилися. Все через брак грошей. А вона їх витрачала на продукти. Ось навіщо було купувати цю полуницю? Дивитись нема на що, а коштує дорого. Ягоди штучні за шалені гроші. Хіба складно зачекати на весну, коли підуть сезонні фрукти? Адже треба заощаджувати, бо час важкий.

На плиті борщ. Навіщо вона стільки зварила, якщо їх лише двоє? А Людмила по-іншому не вміла, вона завжди готувала багато. А ті ягоди вона купила і справді за останні гроші, але їй так їх захотілося, що вона просто не могла їх не купити.

А ще, його Людмила жодного разу так і не була на морі, а дуже хотіла. Василь постійно говорив, що це дорого, адже і будинок треба довести до ладу, і машину змінити, бо ця вже занадто стара.

Багато всього промайнуло за цей вечір в голові у чоловіка. У ванній кімнаті вона довго перебувала. Він сердився. Вони лаялися. Тепер у ванній нікого. І ліжко порожнє. Ніхто не стягуватиме ковдру. І по телевізору можна дивитися свій улюблений футбол, а не її серіал, але чомусь зараз навіть не хочеться його вмикати.

На ліжку її халат із квіточками. Безладно кинутий. Він вирішив його скласти. Понюхав – він ще зберігав запах дружини. Потім набрав лікаря. Він повідомив, що все пройшло успішно, і що якби Людмилу привезли хоча б на кілька хвилин пізніше, то вони б не уникнули непоправного.

В ту ніч Василю не спалося, а вранці він вирушив в магазин за полуницею. Купив її багато. І що, що дорого? Її любить його кохана дружина.

У палаті пахло полуницею. Усі їли та нахвалювали. А їй поки що заборонили. Він такий щасливий! Сидить поряд із дружиною. Він її не втратив!

Зрозумів, нарешті, Василь, що головне в житті, і тепер він точно житиме по-іншому…

Джерело