Ну просто дихнути не можливо вільно через цю всюди сущу допомогу батьків мого чоловіка! Такі вже вони люди – не можуть облишити нас у спокої, не розуміють, що молодій родині треба ставати на ноги й розвиватися самостійно. Так ні ж – то гроші тицяють без кінця-краю, то справами намагаються допомогти, все за нас зробити.І от я не зовсім розумію, чи варто тут відстоювати кордони, чи прийняти таку допомогу і не паритися, бо це навіть не наша з чоловіком ініціатива
Ну просто дихнути не можливо вільно через цю всюди сущу допомогу батьків мого чоловіка! Такі вже вони люди – не можуть облишити нас у спокої, не розуміють, що молодій родині треба ставати на ноги й розвиватися самостійно. Так ні ж – то гроші тицяють без кінця-краю, то справами намагаються допомогти, все за нас зробити.
Батьки чоловіка – прекрасні люди, я їх люблю, і вони мене теж. Але є ситуація, яка сильно відрізняється від того, як роблять у мене вдома. Це з грошима. Батьки чоловіка трохи забезпеченіші, ніж мої. І вони часто дають нам гроші просто так, не з приводу, а як тільки у них з’являється можливість.
Я не скажу, що ми з Олегом у чомусь нуждаємося. Але гроші дійсно зайвими ніколи не бувають. Спочатку я була дуже проти, а зараз уже навіть не знаю, як ставитися. Я вважаю, що нас із чоловіком це розбалує. Що ми маємо десь відкладати з власнезароблених, десь у чомусь відмовляти собі, щоб залишатися незалежними та дорослими.
А Олег не проти такого втручання в життя нашої родини, чоловік вважає, що немає нічого поганого у тому, щоб брати у його батьків гроші і приймати всіляку іншу їхню допомогу.
І ще важливий момент. Я ж знаю, що свекри і самі теж мають проекти, на які їм потрібні гроші, наприклад, ремонт, бізнес і таке інше. І знаю, що вони собі можуть відмовити, а нам дати грошей, хоч ми й не просили. Для чоловіка – це норма, бо в нього так із дитинства.
А от для мене все це не є нормальним. Звичайно, оскільки їхня допомога – це в результаті щось позитивне, я не дуже засмучуюсь, але все одно переймаюся, що ми їм багато повинні і їхнього втручання з наше життя на мою думку забагато все-таки.
Наприклад, я хочу ноутбук новішої моделі, або замінити щось у квартирі. Але ми з Олегом не дуже багато заробляємо, для нас такі витрати не під силу в секунду, а треба чекати й відкладати кілька місяців.
І от я не зовсім розумію, чи варто тут відстоювати кордони, чи прийняти таку допомогу і не паритися, бо це навіть не наша з чоловіком ініціатива. Вони все роблять для нас за власним бажанням. Але що буде далі? Чи не будуть дорікати, що без них ми ні на що не спроможні? Як поводитися зі свекрами?
Підкажіть будь-ласка порадою, буду дуже вдячна.