Ігор пришов з роботи трохи раніше. Дружини вдома ще не було. Він роззувся, зайшов на кухню і відкрив холодильник.

Він дуже зголоднів, але холодильник був майже порожній.

-Ех, – махнув рукою чоловік і закрив дверцята.

– Хоч чаю зроблю собі.

Він тільки-но збирався поставити чайник, як раптом пролунав дзвінок у двері.

Ігор відкрив двері і застиг від здивування. На порозі стояла якась незнайома жінка.

Він, придивився, і якось невпевнено сказав:

-Доброго дня…

-Привіт! Ой, а я ключі забула! – жінка весело засміялася і обняла чоловіка.

– Що, не впізнав мене, так?

-Якщо чесно, не впізнав, – пробурмотів Ігор.

– У коридорі темно, і на сходовому майданчику теж. Що в тебе за вигляд? І взагалі, де ти так затрималася?

Ігор не розумів, що відбувається.

-Де, де… – дружина зайшла в квартиру, швидко поспішила в кімнату і стала перед дзеркалом, милуючись собою. – Я була там, Ігорчику, де жінки стають красунями. Скажи чесно, тобі подобається дружина у новому образі?

Ігор теж став уважно розглядати відображення дружини у дзеркалі, а потім скривився.

-Ти що змінила зовнішність? – здивовано запитав він.

-Ну що ти?! – засміялася Ганна. – Це ж всього лише макіяж!

Я була в одного модного стиліста, і глянь яка я тепер гарна!

-Ти що? – здивувався Ігор. – Тобі, що справді подобається, оця робота твого «стиліста»?

-А тобі не подобається? – Ганна примружилась і глянула на чоловіка.

– Я, взагалі-то, і для тебе теж старалася. Хочу, щоб ти мною пишався!

-Не треба для мене так старатися, – вигукнув чоловік.

– Що у тебе за брови? Ти знаєш, Ганнусю, я зараз, ніби, з тобою говорю, але в мене таке відчуття, що я розмовляю з чужою жінкою.

-Нічого, звикнеш, – легковажно махнула рукою Ганна. – Я, між іншим, з дитинства хотіла бути такою. Зрозуміло?

-Щось я не пам’ятаю, щоб ти про це мені розповідала, – похмуро сказав Ігор.

-Не розповідала, бо не хотіла. Ми ж не мали грошей, щоб втілити мою мрію. А тепер ти добре заробляєш і така можливість з’явилася. Тепер можна діяти! – радісно сказала Ганна.

-Он, воно що? – Ігор розгубився від такого зізнання. – А тебе не бентежить, що мені твій новий образ не подобається?

-Але, любий, невже ти пошкодуєш грошей на мою красу? – Ганна тут же поцілувала чоловіка в щоку. – Тобі грошей для мене шкода, так? Скажи чесно, шкода?

-Мені нічого не шкода… – Ігор не знав, як уже й розмовляти з дружиною. – Але я, Ганнусю, звик до твого милого образу простої дівчини…

-Ось! – миттю зупинила його дружина. – Саме так! У мене був образ простої дівчини. Але тепер я хочу його поміняти на образ гламурної дівчини з високими запитами.

-Добре, – невпевнено кивнув Ігор. – Тоді я теж поміняю свій образ. Ти згодна?

-Звичайно, – знизала плечима Ганна. – Міняй, скільки хочеш. Люди з роками мають змінюватися. Так наше життя буде набагато цікавішим.

-Ах, цікавішим… – Ігор хмикнув. – Тоді сьогодні я маю добре повечеряти. Дуже добре. Давай приготуємо з тобою смажену картопельку. І розігріємо котлеток…

-Навіщо? – здивувалася Ганна. – На ніч таке не їдять. Ми ж хотіли салатик з овочів!

-Ти їж свій салатик, а я – картоплю. В дитинстві я їв знаєш скільки смаженої картопельки? Сковорідку за один раз!

-Ігоре, припини, – запереживала Ганна. – Ти ж будеш повненьким.

-От і добре, – кивнув чоловік. – Ти знаєш, є в мене один улюблений актор? Я хочу стати схожим на нього. Він такий повненький, невисокий…

-Ти що зовсім?! – стрепенулась Ганна.

-Ми повинні змінюватися, Ганнусю. Так цікавіше. От і я хочу стати схожим на цього актора, – Ігор усміхнувся. – Буде у нас із тобою чудова оригінальна сімейка.

-Ну, Ігоре… – примхливо скривилася Ганна. – Я не хочу, щоб ти був такий.

-А я не хочу бачити тебе такою.

-Але ж гарно…

-А той актор теж привабливий. Так що, давай не сперечатися про красу. Я пішов чистити картоплю!

-А якщо я не робитиму більше нічого? – Ганна дивилася на чоловіка. – Ти не станеш схожим на того актора?

-А твій макіяж? Він залишиться таким самим, як зараз?

-Гаразд, я зроблю його простішим, – Ганна засмучено зітхнула. – Я тобі обіцяю. Чесне слово.

-Ну, гаразд… – сказав Ігор. – Тоді вечеряти будемо салатиком. Але я – ще й з котлеткою… І, взагалі, я їсти хочу…

-Я теж, – сказала Ганна.

І чоловік з дружиною швидко вирушили на кухню…