Ви, напевно, вже не раз чули незвичайні історії про людей, яких виліковують від різних хвороб змовами, обрядами чи молитвами. Як відомо, їх прийнято називати цілителями чи знахарями.

Ось і я хочу розповісти історію зі свого життя, яка сталося зі мною в дитинстві. Років у 7 я була досить повненькою дівчинкою, тому біг чи рухливі ігри ставали для мене справжнім випробувавунням.

На додачу мала підвищений тиск. Від цього звичайні заняття фізкультурою супроводжувалися головними болями чи нудотою.

Самопочуття настільки погіршувалося, що мене неодноразово доводилося забирати зі школи у розпал навчального дня. Ми з мамою багато роз’їжджали лікарнями.

Різні лікарі давали нам різні вказівки та рецептури, тому як саме лікуватися ми до ладу і не знали. Аж до 9 років я і думати не могла про спорт, це було для мене надто важко.

Якось до нашої сусідки сходовим майданчиком приїхала бабуся. Поясню, у тій двокімнатній квартирі жила моя подруга Віка з дитячого садка, з якою ми добре спілкувалися, та й батьки наші товаришували цілком непогано.

Приходить до нас тітка Наташа (Вікіна мама) в гості і починає з моєю мамою говорити, про цю стареньку. Детальна розмова у пам’яті не відклалася, тому достовірно переказати не зможу.

У результаті ми з мамою пішли до Віки, а там нас бабуся зустріла і сказала, щоб я пройшла в іншу кімнату чекати на неї, а туди більше ніхто не повинен заходити. Коли ця жінка похилого віку прийшла, то посадила мене на табуретку і попросила думати про щось світле.

Так званий «обряд» проходив досить довго, хоча, зважаючи на те, що я ще дитина, час міг текти для мене як смола з каструлі. Бабуся щось говорила, ні, навіть бубоніла, якось дивно водила руками довкола моєї голови.

Це були молитви або щось на зразок того. Незабаром вона дала мені чашку, сказавши, що там свята вода і щоб я випила звідти половину. Я зробила так, а потім знову пішли дивні незрозумілі мені слова.

Ще через деякий час вміст тієї чашки вилився мені на маківку. Головне, що я виразно пам’ятаю, коли пила воду, вона була холодною, а коли струменем лилася на волосся — була ледь відчутною і теплою.

Коли все скінчилося, бабуся встала навпроти, подивилася такими добрими очима, наче в душу зазирнула, і посміхнулася:
— Тепер усе буде гаразд. Бог тобі допоможе.

Ці слова в мене досі у вухах дзвенять. Після цього випадку я дійсно перестала мучитися головним болем, забула про застуду, кашль та інші проблеми зі здоров’ям.

Можу займатися будь-яким спортом, схудла, витяглася, хоч це вже, можливо, вікове. Це все може бути просто самонавіюванням, можливо, просто час настав і все само собою налагодилося, але я щиро вірю в те, що та старенька мене вилікувала і допомогла мені знайти життя, повне рухів і радості. За що я їй дуже вдячна.

КІНЕЦЬ.