Я хочу бути гарною свекрухою, але мені шкода онука. Тому я збентежена і не знаю, як мені вчинити.

Моя невістка Аня ідеальна дружина та мати. Вона схожа на ідеальну домогосподарку з якогось американського серіалу. Тільки Аня ще краще, адже вона встигає при цьому працювати!

Невістка збирає чоловікові та синові контейнери з їжею вранці. Завжди готує їжу сама. Дуже рідко вони виходять кудись поїсти всією сімʼєю. Допомагає синові з навчанням. Стежить за собою.

А вдома в неї зразковий порядок. Я коли в гості приходжу, так і хочеться тапочки попросити, або, на крайній край, бахили, щоб слідів на підлозі не залишати.

Щовихідних Аня миє вікна та дзеркала у всьому будинку. Я в таких стараннях не бачу особливого сенсу. Сама я вікна мою рідше. Але невістка каже, що їй не тяжко всім цим займатися, їй подобається, вона так відпочиває.

Сама дня досить мініатюрна. Спортом вона не займається, але за харчуванням стежить. Причому харчування невістка контролює у всієї сімʼї.

У нас у сім’ї не було прийнято їсти виключно здорову їжу. Але вибір сім’ї сина я поважаю. Просто іноді важко буває його приймати.

Невістка, наприклад, не дозволяє синові та чоловікові їсти шашлики. А в нас завжди була традиція збиратися на дачі саме для смаження цієї страви. Як тільки весняне сонечко пригріє – ми всією родиною на шашлики.

Каву в будинку в них теж вдень із вогнем не знайдеш. Вони п’ють лише цикорій.

На сніданок обов’язково вівсяна каша. Для смаку Аня може додати туди цукати чи горіхи. Але в такому разі вона не додасть туди цукор. На мій смак це їжа не на кожен день. Від такого сніданку потім весь день будеш з похмурим обличчям ходити.

Все б нічого, якби я точно була впевнена, що син та онук щасливі від такого життя. Я так і вважала донедавна. Що може бути поганого?

Але днями я поїхала до торгового центру за покупками. У мене графік роботи ковзний, тож поїздка випала на будній день.

На першому поверсі торгового центру є кафе швидкого харчування однієї відомої мережі. У них там скляні стіни, коли проходиш повз, то видно всю залу зі столиками.

Я випадково ковзнула поглядом і побачила свого сина! Він сидів боком до мене і із задоволенням уплітав гамбургер і картоплю фрі. Якби тут була його дружина, вона б непритомна від побаченого впала.

Смажена котлета у булці! Вдома Аняготує грудку індички або курки на пару. Це все, що я бачила м’ясного. Але я була певна, що синові це подобається.

Переховуватися я не стала. До сина підійшла. Виявилося, що він часто ходить сюди під час обідньої перерви. Просив залишити побачене у секреті від його дружини. Тут я з ним згодна. Розповідати таку правду невістці я точно не буду. Нехай уже без мене розбираються.

Правда, я забула тоді запитати, куди подіється контейнер з їжею, який Аня збирає йому на роботу щоранку?

А сьогодні онук мені розповів, що в школі його почали дражнити через мамину вівсянку. Він навчається у другому класі, і всі діти ходять на обід до їдальні. Один він обідає принесеною із собою кашею. Адже мама ретельно вивчила шкільне меню і вважає його не зовсім корисним для свого сина.

Онук не хворий і йому не треба дотримуватись особливого харчування. Просто його мати вважає, що краще знає, чим його слід годувати.

Отак за тиждень у мене злетіли рожеві окуляри. Я майже десять років впевнена, що син і онук щасливі, що в них така мама і дружина.

Але вони обоє страждають. Син таємно їсть заборонену їжу, а онук не хоче ходити до школи. Адже там з нього сміються однокласники через те, що він знову притягнув свою  їжу. А матері не розповідає, бо боїться її образити.

Мені що робити з усім цим знанням тепер? Гаразд, ще син. Він уже дорослий чоловік зі своїми проблемами сам розбереться. Але онуку всього вісім!

КІНЕЦЬ.