Бабуся жила і працювала за кордоном, тому коли вона занедужала, то покликала маму до себе. Ніхто й подумати не міг, що її поїздка в один кінець.

В них з татом було ідеальне кохання і я до останнього надіялася, що те, що сказала мені мама про іншого чоловіка – не правда. А згодом до мами направився і брат. Я ж тата б ніколи не залишила. Єдине, чого я боюсь, що одного дня моя мама подзвонить і скаже приїхати – “щоб місце хороше не пропало”

Як часто я чую, скільки життів зруйнували ці заробітки, та ніколи і не могла подумати, що така ж сама історія трапиться з моїми батьками, які завжди були для мене прикладом справжнього кохання.

Мені пощастило, я і мій брат народились у дуже щасливій сім’ї, та ще й з достатком. Моя бабуся в той час проживала за кордоном і часто підтримувала нас коштами.

Мама працювала на пристойній роботі, а в тата був власний невеличкий бізнес, по вирощенню грибів печеричок.

Ми з братом зростали і у нас було все. Турбота батьків, найкращий і наймодніший одяг. Цікаві мандрівки на канікулах і найулюбленіше місце, де ми з охотою спішили, це наша дача у селі.

Тато наш ще був хорошим музикантом. В ті часи часто його з друзями кликали зіграти весілля. Нам весело жилося, ми весь час спостерігали за батьками, яка між ними любов і повага.

Я на три роки старша від свого брата і вже в підлітковому віці мріяла саме про таку сім’ю, як у моїх батьків.

А потім сталось непоправне, бабця важко занедужала і просила маму приїхати. Звісно, що тато не перечив, бо розумів наскільки це важливо.

Через два місяці бабусі не стало, мама говорила нам, що мусить залишитися, що таке високооплачуване місце роботи вона в Україні ніде не знайде, що вона отримає громадянство і нас усіх до себе забере.

Тато спочатку був сильно проти, та мама не дала себе вмовити повернутись. Тому нам нічого не залишалось, як змиритися з цим.

Мама часто телефонувала нам, тепер у них з татом важкі часи, бачились лише по відео зв’язку. Тато ще перший рік тримався, а потім переживав дуже сильно.

Почав занепадати і своє горе розраджував у чарці. Тоді ще й бізнес його не йшов, від мами гроші напочатку відмовлявся брати. Тому єдиним нашим заробітком були татові музичні супроводи.

Через три роки мама вперше приїхала до нас. Вмовляла нас потерпіти ще трошки.

Тут я і побачила перші суперечки батьків. Тато на підвищених тонах говорив, щоб вона все це припиняла і поверталась у сім’ю. Та мама знову поїхала. Так я і школу закінчила і перше кохання зустріла.

Тато в основному більше часу проводив на дачі, куди ми з братом приїжджали на вихідні. А потім мама якось мені зателефонувала і сказала, що має для мене важливу новину, від якої в мене серце мало не луснуло.

Тією новиною, був чоловік, який з’явився там у мами.

Вона вже більше не кохає батька? Як так? Хіба таке може бути?

Я пам’ятаю, як довго плакала, бо не могла змиритись з цим. Згодом брат переїхав жити до мами, адже з татом в них постійні були непорозуміння, я ж залишилась тут, в Україні, поряд зі своїм татусем, якого дуже сильно люблю, і який ще довго кохатиме маму.

Багато жінок залицялись до тата, знаючи, що він тепер вільного стану, та він навіть подумки боявся зрадити свою любов, якої вже давно нема.

Сьогодні я щаслива жінка, в мене гарна сім’я. Чоловік і двійко чудових діток. Це син і донечка. Та в мене є страх, що колись пролунає дзвінок від мами і вона мене покличе туди “на своє робоче місце”.

Бізнес мого тата процвітає, вони тепер у двох із зятем працюють над ним. Хоч ми і живемо в місті та найулюбленішим нашим місце залишається наша дача, де так багато спогадів і тепла…

Джерело