Мені здається, ми з Оленкою були знайомі все життя. З самого дитинства я знав, що одного разу одружуся з нею. Вона не поділяла моїх дитячих мрій. У неї щотижня в дитячому садку був новий чоловік, а мене вона гордо кликала своїм найкращим другом.

У шкільну пору нічого не змінилося. Я так само сприймав її, як кохання всього свого життя, а вона вважала мене своєю подружкою, з якою можна попліткувати про хлопців.

Це дратувало мене, але я намагався бути терплячим. Вірив, що наприкінці цієї дружби нас з нею чекає наше спільне життя, яке буде довгим та щасливим. Саме тому поблажливо реагував на кожного, хто з’являвся поряд із нею.

Йшов час, але майже нічого не змінювалося. До наших двадцяти п’яти років вона вже встигла невдало побувати заміжня, а я так само був самотній. Якщо чесно, ладен був здатися, якби не один випадок.

В неї мала бути операція середньої складності. Вона страшенно хвилювалася, але я запевнив, що це все зайве, адже її хірурга я знаю і, тим більше особисто асистуватиму йому, так що простежу, щоб усередині нічого не забули.

Як я й казав, все пройшло успішно. Я був біля неї, коли вона виходила з наркозу. Було смішно спостерігати її в такому стані, поки вона не сказала, що хоче за мене заміж. Я знав, що Олена марить, але серце стиснулося від болю.

Коли вона прийшла до тями, я розповів їй про все, що вона наговорила. Сумнівався, чи варто говорити про її наркозне бажання, але все ж таки сказав.

Оленка почервоніла і відвернулася.

– Та гаразд тобі, ми знайомі майже все життя. Думаєш, я сприйняв все серйозно? – я спробував її заспокоїти.

На мій подив, вона рішуче повернулася до мене і сказала, що це вирвалося її підсвідоме бажання.

– Я ж знаю, як ти до мене ставишся, як дивишся на мене. Може, варто спробувати? – несміливо спитала вона, а я готовий був кричати від радості.

Я, звісно, погодився. Усі мої нерви відразу окупилися.

У нас були ідеальні стосунки, повні довіри та кохання. Мені так здавалося, принаймні тому, що ми часто бували разом, нам було комфортно, і ми майже не сварилися.

А як дивно було усвідомлювати, що Олена нарешті моя! Усередині все раділо, коли ми цілувалися, не кажучи про більше.

Я намагався влаштувати весілля її мрії. Врахував всі недоліки першого весілля Олени, і наша урочистість була краще, а підтвердженням були палаючі очі та широка посмішка нареченої.

І все в нас з нею було чудово, ніби я спав і мені снився найкращий сон у моєму житті. Для зовсім повного щастя мені хотілося дитину, але не виходило. Я не впадав у відчай і сподівався на краще.

Одного разу Олена зачастила бігати гуляти до подружок, причому вбиралася так, ніби на конкурс краси збиралася. Пояснювала тим, що хоче мати вигляд кращій за всіх, а я був і не проти.

До того фатального дня, коли мене попросили помінятись нічними змінами. Я хотів зробити коханій сюрприз. Купив шикарний букет, суші та пляшечку вина. Хотів влаштувати романтик.

Але, як виявилось, романтик у неї вже був з кимось іншим. Я застав її з якимсь чоловіком, коли вони цілувалися на нашій кухні. Я завмер, здавалося, що серце ось-ось вистрибне з грудей і поскаче кудись далеко.

Олена швидко зорієнтувалася. Вигнала горе-коханця і почала заспокоювати мене. Говорила, що це її колега. Вони сиділи у нас, бо обговорювали проєкт. А те, що я бачив – дурна помилка. Чорт поплутав не інакше.

Попросила вибачення чи не стоячи на колінах. Казала, що любить мене більше за життя, і подібне більше не повториться ніколи.

І я повірив. Сподівався, що це справді безглузда випадковість. Лише попросив із колегою всі проєкти обговорювати на роботі. Олена запевнила, що це було вперше та востаннє. І все стало так, як було раніше. З подружками вона тільки почала бачитися рідше, але я був тільки радий проводити з нею більше часу разом.

Я відчував, що щось йде не так, але не міг зрозуміти, що саме. Все було як раніше і ніщо не вселяло підозр. Поки на роботі мене не застало зненацька повідомлення від неї з одним словом. “Пробач” – це просте слово так схвилювало мене, що я відпросився і поїхав додому.

Надумав собі всякого, але на кухонному столі на мене чекала записка, в якій Олена писала, що йде. Зрозуміла, що не кохає мене, а обманювати дуже боляче, знаючи моє ставлення до неї. Попросила не шукати та вибачилася за те, що взяла гроші, адже їй треба розпочати зовсім нове життя.

Ми збиралися купити машину. Відклали пристойну суму, щоби не влазити в кредити. Вона забрала все.

Я не шукав її, як вона просила. Найприкріше, що я досі кохаю і сподіваюся, що вона таки знайшла своє щастя. А я впораюся якось.

КІНЕЦЬ.