60-річчя моєї свекрухи мало не поклало край нашому з Ренатом шлюбу. Ми одружені вже 3 роки: це перший шлюб для обох після довгих пошуків підходящих партнерів.

Незважаючи на загалом добрі стосунки, поведінка його матері стає все більш проблематичною, і я розриваюся між вирішенням цієї проблеми та розлученням, тим більше, що дітей у нас поки що немає.

Ми живемо в однокімнатній квартирі, що дісталася мені у спадок від діда, а мої свекри – у сільському будинку.

Ми з Ренатом вирішили перед весіллям, що цієї квартири нам поки що вистачить, плануючи накопичити на просторіше житло, перш ніж думати про дітей.

Ми обидва працюємо і старанно відкладаємо гроші, але не відмовляємося потішити себе, незважаючи на мету.

Весь цей час я помічала ревнощі свекрухи до наших покупок, а нещодавно дізналася, що Ренат фінансує їхні аналогічні придбання.

На день народження свекрухи ми вирішили купити їй гарну мультиварку. Однак, дізнавшись про нашу нещодавню покупку холодильника, вона зажадала у подарунок таку саму модель – вартістю 30 тисяч.

Руслан використав наші заощадження, щоб виконати бажання матері, при цьому заявивши, що весь цей час був джерелом нових речей у батьківському домі, виправдовуючи це тим, що він їхній єдиний син.

Через таку зневагу до моєї думки та наших спільних фінансів я почуваюся обділеною увагою і сумніваюся в динаміці наших відносин.

Зараз я перебуваю на роздоріжжі і розглядаю можливість розставання, оскільки відчуваю, що мої погляди та почуття не цінуються у нашому шлюбі.

КІНЕЦЬ.