Жанна стала почуватися якось незатишно на роботі – приятельки постійно хвалилися своїми новими любовними здобутками, обговорювали, на яких танцях більше цікавих чоловіків і обмінювалися рецептами корисних салатів.

А Жанна в цей час вибирала нову м’ясорубку, бо її чоловік любив домашні котлетки, і шила костюм синові на виставу у садочку.

Тож у спільних розмовах їй говорити з колегами було ні про що…

-Жанно, а ходімо з нами в п’ятницю в кафешку – посидимо, потанцюємо, – запропонувала їй якось Лариса, мабуть, зглянувшись на її сумний вигляд.

Для Жанни це був невдалий день – син знову загубив рукавички, дочка забула вдома доповідь з біології, і довелося відпрошуватися з роботи і бігти спочатку по доповідь, а потім у школу… А чоловік ще й до того усю зарплату знову на свою машину витратив, ніби не може, як усі люди, на тролейбусі їздити…

-Та ну, – з сумнівом промовила Жанна. – У мене прання, прибирання, у доньки змагання у вихідні, треба купальник підготувати.

-Жанночко, не вигадуй – який купальник, їй уже он скільки років, впорається. А вечерю твій чоловік нехай приготує, не маленький. Мій хлопець ось готує мені вечерю, і нічого. Між іншим, він із нами йде у п’ятницю. Хоч подивишся на гарних чоловіків.

-Добре ще своєю компанією, але з якимись чужими мужиками – ну вже ні! – подумала Жанна.

-Спасибі, Ларисочко, але іншим разом, – відповіла вона.

У п’ятницю після роботи вона зайшла на пошту і забрала свою таку бажану м’ясорубку. Потім вона купила в магазині м’ясця, цибулю, картоплю, два пакети молока, кілограм яблук, булку хліба і упаковку шоколадних кульок – без них вмовити сина вранці йти у садочок було неможливо.

Пакети з продуктами були важкі і довелося дзвонити до чоловіка.

-Васильку, приїдь, забери мене з магазину, – попросила Жанна в слухавку.

-Не можу, кохана… Я зараз дуже зайнятий, – сказав чоловік. – У мене важлива робоча зустріч…

Жанна, яка другий місяць не могла собі купити нові черевики, тому ходила у старих, на високих підборах, засмутилась не на жарт.

-Він, значить, витрачає гроші на свою машину, а я купуй м’ясорубку і продукти, щоб його котлетками нагодувати! – думала вона.

Чим ближче Жанна підходила до будинку, тим важчими були пакети і тим дужче вона ображалася на чоловіка.

Коли чоловік зустрів її у дверях, вона трохи подобрішала, але, коли він почав шарудіти пакетами, а потім невдоволено запитав, де його улюблені горішки, її терпіння закінчилося.

-Знаєш, що, – сказала вона.

– Я тобі не доставка! І взагалі – ти ж мав бути на зустрічі! Чи раніше закінчили?! У пакетах м’ясо і нова м’ясорубка. Сам смаж собі котлети. І Олені купальник знайди на завтра, у неї змагання, якщо ти забув. Ти взагалі пам’ятаєш, що в тебе є діти?

-Звісно, ​​пам’ятаю, – здивувався чоловік.

-От і чудово!

Жанна демонстративно дістала з шафи свою вихідну сукню, нафарбувала губи помадою, що залежалася в ящику, заклеїла стрілку на колготках безбарвним лаком і з гордо піднятою головою зачинила за собою двері.

Василь не розумів, що відбувається.

У кафе було темнувато, на сцені мляво грали якісь хлопці, ввічливі офіціанти запобігливо пурхали по залі, а усміхнена дівчина на височенних підборах відвела її до потрібного столика.

-Як добре, що ти прийшла! – зраділа Лариса.

– Знайомся – це Олег, це Віктор, а це – Роман. Якби ми знали, що ти прийдеш, Роман би ще когось покликав.

Лариса грайливо захихотіла, а Жанна пробурмотіла, що вона, взагалі-то, одружена.

Спочатку Жанна почувала себе трохи ніяково – вона вже давно не бувала в подібних закладах, соромилася свого немодного плаття і колготок.

Лариса, наприклад, виглядала як кінозірка, та й Софія з Іриною не дуже від неї відставали.

Але потім якось заспокоїлася, особливо коли імпозантний Олег почав розважати її розмовами, через кожну фразу вставляючи витончені компліменти.

Жанні вже давно ніхто не робив компліментів, і це їй подобалося…

Одного разу вона навіть потанцювала з Олегом, роздумуючи, чи може заміжня жінка собі таке дозволити, і вирішила, що нічого такого в цьому немає.

До кінця вечора вперше за чотирнадцять років Жанна задумалася:

-А чи такий у мене вже щасливий шлюб? Що я взагалі у ньому побачила?

Лариса мала рацію – варто подивитися на хороших чоловіків…

Жанна почервоніла. Вона почувала себе красивою і цікавою. Ще й ігристе додавало настрою.

На мить вона уявила, як розлучиться з чоловіком і буде ось так проводити кожну п’ятницю – гуляти з подружками, зустрічатися з цікавими чоловіками.

-Ну все, дівчата, по хатах! – раптом заявив Роман. – Я замовлю вам таксі, нічого, що одне на всіх?

Лариса згідно закивала головою, а Жанна здивувалася – хіба у наш час хлопці не повинні підвозити до дому? І взагалі вона думала, що Лариса живе з цим Романом.

У салоні автомобіля подружки сумно притихли.

-Ну, хоч поїла безкоштовно, – сказала Ірина. – А то вся зарплата на цю сукню пішла…

-Ой, дівчата, все буде добре, що ви переживаєте, – Лариса одна з усіх, здавалося, цілком задоволеною. – Зате додому зараз приїдеш – там тиша, спокій…

-Ну це в тебе, – похмуро відповіла Софія. – А мені мама зараз почне виказувати, щоб я до Андрія повернулася, мовляв, дітям потрібен батько і таке інше.

-А мені взагалі сумно однієї, – раптом схлипнула Ірина.

-Давай я сьогодні в тебе переночую, хочеш? – запитала Лариса.

-Хочу, – зраділа Ірина.

Їх перших завезли за адресою, і коли Жанна залишилася вдвох із Софійкою, вона обережно сказала:

-Я думала у Лариси з ним все серйозно.

-Та він же ж одружений, – відповіла Софія. – Та й ці двоє, я думаю, також.

-Хіба так можна? – здивувалася Жанна.

-Звичайно можна.

На душі у Жанни стало якось неприємно.

-А неодружених чоловіків що, не буває? – розчаровано запитала вона.

-Ну чому ж, буває. Он, Андрій мій, – Соня засміялася. – Тільки і любить, що погульбанити, а так…

Чомусь Жанні стало шкода подругу.

-Ти не хвилюйся, – мимоволі повторила вона слова Лариси. – Все буде добре.

Вдома на неї чекали немита м’ясорубка, брудна плита і запах від пересмажених котлет.

Самі котлети були негарні, якість безформенні і гіркою складені на тарілці.

У каструлі картопля, трохи посіріла, з чорними вічками.

Навшпиньки вона зазирнула в дитячу – діти спали у своїх ліжках.

Чоловік сидів у спальні біля лампи і щось зосереджено шив. Жанна й не знала, що він уміє шити.

-Що ти там робиш? – винувато запитала вона.

-Купальник зашиваю, – похмуро відповів чоловік.

Жанна зазирнула через плече чоловіка – вона й забула, що на останніх змаганнях дочка зачепила купальник. Тепер на місці дірки красувалася кривувата квітка.

Жанна пирснула.

-Це що?

-Квітка. А що? Я ще й хрестиком умію, якщо що.

Він глянув на дружину і теж засміявся.

-Ти хоч відпочила? – запитав він.

-Ага, – відповіла Жанна.

-Я котлети посмажив.

-Я бачила. Дуже апетитні, – посміхнулась Жанна.

-Хочеш, підігрію?

-Давай завтра?

-Ну давай. А м’ясорубка якась просто мрія, за п’ять хвилин все м’ясо переробила!

Жанна посміхнулася – не дарма весь тиждень вибирала. Все-таки хороший у неї чоловік. Навіть дуже…