Я завжди була переконана, що мир і злагода в сім’ї значно важливіші за будь-які гроші, а ще, щоб всі рідні були здорові. Душевний спокій не купиш, то треба навчитися так жити, щоб з усіма людьми жити в мирі.

У мене є рідна сестра Людмила. Не скажу, що ми з нею стали дуже близькими, бо вже надто по-різному у нас склалися долі. Але моя сестра зробила такий вчинок, що мені важко повірити в те, що таке, взагалі, буває.

Я давно заміжня, мені 39 років, у нас з чоловіком є троє дітей. Живемо ми не дуже багато, і хоч обоє працюємо, нам частенько не вистачає грошей на найнеобхідніше. Єдине, що тішить в цій ситуації, що ми хоч житло своє маємо, у нас є двокімнатна квартира, і на оренду не треба витрачатися.

Перший час після весілля ми знімали квартиру, бо хотіли жити окремо. Сестра моя теж окремо жила, то ж вдома залишилася одна мама, адже батька нашого давно не стало.

Коли і мама відійшла у засвіти, то батьківська квартира мала перейти мені і моїй рідній сестрі у спадок в рівних частках. І яким же було моє здивування, коли Людмила, моя старша сестра, сказала, що вона відмовляється від своєї частки на мою користь, і що всю квартиру я можу оформляти на себе.

Мій чоловік тоді сказав, що вперше таке бачить, і що такого не буває. Я з ним згідна, теж була приємно здивована рішенням сестри, адже є не так багато прикладів, коли хтось просто так відмовляється від своєї долі. Але моя Людмила така, абсолютно безкорисна і дуже добра. Таких людей, як вона, на світі мало.

Сестра старша за мене на 3 роки, у неї немає власної сім’ї, на жаль, особисте життя у неї не склалося – вона ніколи не була заміжньою, і дітей у неї немає. Через це Людмила в свій час дуже переживала, і я її добре розумію, адже кожна жінка хоче бути щасливою.

Але Людмила знайшла вихід із цієї непростої для неї ситуації – вона любила моїх дітей, своїх племінників, як рідних, а вони її улюбленою тіткою і другою мамою називали. Мені і самій інколи здається, що у моїх дітей дві мами.

На всі дні народження, на всі свята Людмила приїжджає до мене з величезною торбою подарунків, і завжди привозить те, чого дітлахи найбільше чекають. Вона добре знає їхні смаки, і може за якоюсь дорожезною лялькою пів дня їздити по магазинах, щоб знайти саме таку, яку хотіла моя наймолодша донечка, якій всього 5 років.

Щоб таке робити, треба мати не тільки гроші, а ще й велике любляче серце, яким Бог наділив мою сестричку. Не було такого свята, щоб вона не допомогла мені фінансово все організувати.

Людмила ніколи не шкодує грошей на моїх дітей, і робить вона це щиро. Я б, наприклад, не купила ляльку за 2 тисячі гривень, бо у нас немає зайвих коштів, а сестра без проблем купує такі дорогі подарунки моїм дітям.

Можна сказати – має гроші і купує. Може воно і так, Людмила працює на роботі, добре заробляє, але чи багато людей, які добре заробляють, готові своїми грошима ділитися? Думаю, що не так вже й багато. Люда могла б ці гроші витрачати на себе, а вона безупинно допомагає мені і своїм племінникам.

Я завжди прошу Бога, щоб він винагородив сестру, щоб і вона нарешті змогла стати щасливою.

Отож, не у всіх сім’ях однаково, мені, напевно, дуже пощастило – мати таку добру сестру.

Нехай в усіх родинах панує мир і злагода, я цього всім щиро бажаю.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Джерело