Моя свекруха вісім років провела на заробітках в Італії, а тепер звалилась нам, як сніг на голову, і качає нам свої права, вчить нас, як маємо жити і економити.

Мій Максим парубок в молодості був іще той. Весь моднячий, мав свій мотоцикл, а на гітарі як грав. Одним словом, я закохана в нього була по вуха. Щоправда батьки мої спочатку були проти.

Говорили, росте без мами, веде вільне життя, з нього не буде ні чоловік нормальний, ні батько для дітей.

Та я не послухала тоді своїх рідних і вийшла заміж. І скажу вам відверто, про свій вибір я за всі ці роки зовсім не шкодую.

Живемо ми в місті, в квартирі, яку нам пів на пів подарували наші батьки.

В будинок в якому Максим жив із бабусею і дідусем ми навіть не претендували, тому відразу переїхали жити окремо.

Десь за пару місяців у нас народився син. Я щаслива мама займалась дитиною, часто до мене навідувались батьки, щоб допомогти та й побавитись з онуком.

Максим якраз розвивав свій бізнес, справи спочатку ішли не дуже, та я підтримувала завжди чоловіка і вірила, що він все зможе. Звичайно, що і мама мого чоловіка, моя свекруха, допомагала фінансово. Як-не-як, Максим її син, а ми його сім’я.

На сьогоднішній день мені навіть непотрібно працювати, адже чоловік забезпечує нас повністю фінансово. Я займаюсь нашим затишком в оселі і вихованням сина, а на чоловіка завжди вдома чекає любляча сім’я і смачна вечеря.

Та цього літа нашу гармонію порушив раптовий переїзд свекрухи в Україну. Бачте, закордоном після того, як в неї виявили недугу, вона стала нікому непотрібна, а в батьківську оселю повертатись не схотіла, бо бачте, звикла до іншого рівня життя.

В моїй квартирі свекруха поводиться, наче в себе в дома. Та ще й мало того, вона ще намагається диктувати свої правила і стверджувати, що це все її сина.

А я так, утриманка, яка висить на його шиї.

Максим вже втомився від наших суперечок, що вже й додому повертатися не хоче. Постійно затримується на роботі і приходить переважно, коли вже всі сплять.

Про те, щоб виселити від нас маму він і слухати не хоче. А я розумію, що нам з цією жінкою на одній території, ну ніяк не вжитися. В мене вже закрадаються думки, чи може варто все ж таки переїхати на якийсь час до батьків пожити?

Але чому я маю іти зі своєї оселі? Як мені бути? Люди добрі дайте якусь пораду. Як зберегти і не розрушити свою сім’ю. Та найбільше боюсь втратити Максима якого дуже сильно кохаю.

Джерело