Прийшла вчора рідна моя дочка Оля і сказала, що якщо я не виселю зі своєї квартири квартирантів і не поселю туди онуку з чоловіком – можу про неї і онуку забути і не розраховувати на їхню допомогу в старості.

Я в сльозах подзвонила другій дочці в Німеччину і розповіла все Катерині. Це вона купила мені однушку кілька років тому як вдячність за те, що ми її з чоловіком виростили. Розповім свою історію по порядку, щоб все було зрозуміло.

У мене склалася непроста ситуація, якою я хочу з вами події попросити поради. Але треба розповісти мою історію спочатку.

Нічого особливого – я закінчила школу, вивчилась в технікумі, вийшла заміж. Жили ми з Богданом добре, народилася донечка Оля. Але лікарі нам одразу сказали, що за станом мені не варто більше народжувати.

Ми змирилися з цим, ростили нашу дівчинку в любові і турботі, все у неї було для щасливого дитинства.

Інакше жила Катруся – дочка моєї шкільної подруги Тетяни. Таня покотилася вниз по життю, полюбила чарку і чоловіків, які в неї дуже часто мінялися.

Якийсь час я намагалася допомогти подрузі, навіть гроші давала якийсь час, але швидко зрозуміла, що марно – людині так хочеться і подобається, це її вибір.

А от кого мені було шкода- так це її донечку Катрусю, на три роки молодшу за нашу Олю. Дитина росла нікому не потрібна, бабусів і дідусів у неї не було вже на той час.

А коли Тані раптово не стало, ми з чоловіком пройшли всі формальні етапи і забрали Катю до себе. Так вони і виросли як сестри – Оля і Катя.

Оля навчалася посередньо, вона звикла все мати і особливо при цьому не напружуватися. Катя ж виявилась і здібна і старалася до того ж.

Оля вийшла заміж і живе в нашому ж місті, працює в соціальній сфері. А Катя вже багато років живе і працює в Німеччині.

Саме Катерина допомогла мені фінансово, коли зліг і хворів кілька років мій чоловік. Вона хотіла його забрати в Німеччину на лікування, але він сам відмовився.

Коли мого чоловіка не стало, Катя через кілька місяців купила мені в наглому місті в новому районі однокімнатну квартиру – щоб я могла її здавати і мати постійний дохід, щоб мені краще жилося.

Не уявляє навіть, як я була їй за це, адже маю мізерну мінімальну пенсію, з якої треба і жити, і комунальні послуги оплачувати. Квартира Катруся оформила на мене, хоч я й пропонувала, аби господинею була саме вона.

Минуло ще кілька років. Два місяці тому вийшла заміж моя старша онука, дочка Олі. Живуть молоді на орендованому житлі, діток ще немає.

І ось позавчора я дізналася новину – онука при надії. А вчора прийшла рідна моя дочка Оля і сказала, що якщо я не виселю зі своєї квартири квартирантів і не поселю туди онуку з чоловіком – можу про неї і онуку забути і не розраховувати на їхню допомогу в старості.

Оля навіть чаю не стала пити. Поставила мені цей ультиматум і пішла.

Я в сльозах подзвонила другій дочці в Німеччину і розповіла все Катерині, а що мені лишалось? Це Катя, як я вже сказала, купила мені однушку кілька років тому як вдячність за те, що ми її з чоловіком виростили.

Я запитала в прийомної доньки, що ж робити? На що Катя відповіла, аби я не псувала стосунки з Ольгою і пустила в квартиру племінницю, не оформляючи при цьому квартиру на них.

Катя сказала, що буде мені щомісяця по 20000 гривень перерахувати натомість, аби я могла нормально жити.

У мене з учора сльози не висихають, все не можу заспокоїтись. От скажіть, як така може бути різниця між дітьми? І чи правильно я зроблю, якщо послухаюся Катерину?

Джерело