Не сподівалася я такого подарунку від своїх дітей, а вони мене неабияк здивували. Так приємно на душі, що словами не передати. І справа навіть не у грошах, хоча діти добряче витратилися, а справа в їхньому доброму ставленні до мене.

В мене був ювілей, 60 років. Я не збиралася нічого святкувати, але діти наполягли, що це треба якось відмітити. Вони вирішили, що найкращим подарунком для мене буде відправити мене кудись у подорож. Вибрали Італію, бо я там ще не була, але там працює моя рідна сестра.

Я вагалася ще, чи варто мені кудись з дому їхати, я за своє життя далі обласного центру ніколи і не виїжджала, все якось то нагоди не було, то можливості.

Відколи не стало мого чоловіка, я сама живу, маю будинок в селі. Також маю город, господарку невелику, живу як всі, багато працюю, бо в селі без цього ніяк.

Моя єдина донька вже заміжня, вони з зятем живуть в місті, мають власну квартиру, це зять постарався, він у на чоловік дуже хазяйновитий, можна сказати, що моїй доньці з ним неабияк пощастило.

До мене діти приїжджають на вихідні, бо весь тиждень працюють, але я і тому дуже рада. Немає такої суботи, щоб їх у мене не було, це вже стало нашою доброю традицією. А мені на серці від цього веселіше, я весь тиждень маю для чого і для кого старатися, бо знаю ж, що діти приїдуть на вихідні.

Коли дійшла справа до святкування ювілею, я сказала, що нічого не хочу, і що ми просто посидим в родинному колі. Та донька мені відразу заявила, що так не піде, і треба зробити щось таке, щоб мені запам’яталося на все життя. Я і гадки не мала, про що вона каже, а донька усміхається, мовляв, збирайтесь, мамо, в Італію до тітки поїдете, я вже про все домовилася.

Я спочатку налякалася, бо думала, що донька мене на заробітки відправляє. Саме так зробила моя племінниця з моєю сестрою – домовилася сама про все, і відправила маму на заробітки, хоча та і не дуже то хотіла кудись їхати.

Так моя рідна сестра стала заробітчанкою, зараз вона в Римі живе, там квартиру знімає, і вона погодилася мене у себе прийняти.

Мені трохи відлягло, коли Юля уточнила, що відправляє вона мене на відпочинок, і що вони з чоловіком всі витрати беруть на себе.

Я думала, що їду на тиждень-два, але донька наполягла, щоб я залишилася надовше, і сестра теж не мала нічого проти.

В Італії я чудово провела час, ми і на море ходили, і у Ватикані були. Мені загалом все дуже сподобалося.

Настав час повертатися додому. Приїхала я в село, і не впізнала свою хату.

За два місяці, що мене не було вдома, донька з зятем умудрилися добудувати мені ванну кімнату, і провели нарешті мені воду в будинок, бо до того я носила воду з криниці.

Ремонт косметичний в усіх кімнатах зробили, все таке гарне, чистеньке! Я не могла повірити, що все це насправді відбувається!

– Це ще один наш подарунок тобі на ювілей, матусю! – обійняла мене Юля.

Я відразу сестрі в Італію зателефонувала, щоб про все розповісти, а вона про все знала, виявляється. Такий був їхній попередній план.

Сестра мені по-доброму заздрить, каже, що я хорошу дитину маю, от як про мене подбала.

А у неї навпаки – вона своїй доньці квартиру купила, і ще й щомісяця гроші висилає, бо вже так звикла.

Мені так приємно, що словами не передати, я і сама не вірю своєму щастю, донька ж купу грошей на все це витратила. Каже, що я заслуговую.

Джерело