Цікава у мене свекруха. Сама з сином посварилася, кинула його на квартиру, а тепер навколо мене в’ється, просить, щоб я якось чоловікові пояснила, що мама в нього хороша, на маму ображатися не треба
Цікава у мене свекруха. Сама з сином посварилася, кинула його на квартиру, а тепер навколо мене в’ється, просить, щоб я якось чоловікові пояснила, що мама в нього хороша, на маму ображатися не треба.
Я на боці свого чоловіка і теж вважаю, що свекруха дуже негарно вчинила із сином. Вони із дочкою (сестрою чоловіка) щось там намутили, а в результаті сестра все одно при квартирі, а мій чоловік нічого не отримав.
Мене ця історія не так зачепила, бо це не мої рідні, мені не так боляче від цієї ситуації. Хоча в мене теж було величезне бажання надавати обом по голові, і сестрі, і свекрусі.
Але я тільки гроші втратила, а чоловік ще втратив останні ілюзії, що в нього є сім’я. Тож його небажання навіть чути про своїх родичок я чудово розумію.
Загалом історія вийшла такою. У чоловіка є старша сестра. Ця старша сестра вийшла заміж, а свекруха від великої радості за дочку подарувала їй одну з квартир, які в неї були. А було у свекрухи три квартири. В одній вона жила сама, від батьків дісталася, одна від чоловіка, ще одна від сестри.
В одній квартирі вона жила сама, дві інші здавала, бо доньку треба вчити, то сина, а грошей вона заробляла не так вже й багато.
Але дочка вийшла заміж, свекруха на неї переоформила одну квартиру, володій, каже. Царський подарунок? Так, цілком. Житлове питання у сестри стояло гостро.
Річ у тому, що її чоловік будував будинок. Дуже неспішно його будував, без кредитів, без іпотек, а поки будував, жив у батьків, щоб не витрачати зайві гроші.
Квартиру сестри було вирішено здавати, щоб молода сім’я швидше вже добудувала будинок, переставши набридати батькам чоловіка. У сестри з ними, до речі, якось одразу не залагодилося.
Рік вони прожили, будинок все ніяк не добудовується, жити зі свекрами сестра більше не хоче і вимагає від чоловіка переїзду, на що їй чоловік різко відмовляє.
У сестри чоловіка мрія – свій дім, ось до цієї мрії він і йде, а решті слід не плутатися під ногами. Тобто сестрі запропонували зайвий раз не обурюватись.
Тоді сестра зважилася на рішучій крок. Вона запропонувала чоловікові продати її квартиру, а гроші, щоб пішли на будівництво будинку, аби швидше закінчити та переїхати.
Ну і хто вона після цього, якщо не дурепа? А ось чоловік її не став соромитися, схвалив витівку тупої дружини, дав добро на продаж квартири.
Кватиру сестра продала, гроші з рахунку зняла і принесла чоловікові, сказавши, що так буде простіше будинок добудовувати. Гроші вона йому віддала і сіла чекати, коли будинок добудують.
Будинок чоловік добудував, але сестру це вже не торкнулося, бо чоловік узяв і розлучився з нею. Типу, почуття не пройшли перевірку – “давай залишимося друзями”.
Сестра і не проти, але тоді поверни гроші. На що їй ставлять просте питання – які це гроші? Не було жодних грошей. Іди гуляй, дівчинко.
Тоді вона при розлученні хотіла розділити добудований будинок, це типу в шлюбі нажито. І тут не вдалося, бо будинок оформлений на батьків її чоловіка, а він взагалі нічим не володіє.
Залишилася сестра з голим задом і без чоловіка. Куди вона побігла? До мами вона побігла. Мама їй дала притулок, обігріла, поспівчувала.
Сестра за пів року знову знайшла собі лицаря, до якого з’їхала та успішно від нього опинилась в положені. На цьому моменті лицар і випарувався з їхньої орендованої квартири.
Сестра в сльози та до мами, а та її втішає, мовляв, все буде добре. Залишилася сестра жити з мамою, а ми в цей час із чоловіком тільки почали зустрічатися.
Коли сестра розродилася, ми з чоловіком вирішили з’їхатися. Він переїхав в мою орендовану квартиру, бо свою другу свекруха здавала, їй же доньці допомагати треба було.
Але коли ми за рік вирішили одружитися, свекруха широким жестом вирішила подарувати квартиру синові. Точніше, не подарувати, а пустити нас туди жити, але без умов “ось п’ять років тут живіть, а потім на вихід”.
Пояснила синові вона це так, що дочка в неї тупість зробила і залишилася без квартири, тож житло ти можеш вважати своїм, але оформлене воно буде на маму, а то раптом і в сина мізків мало.
Ми переїхали до тієї квартири, почали робити там ґрунтовний ремонт. Ввалили у квартиру великі гроші, але зробили там все дивовижно, як ми мріяли.
Два роки майже на облаштування витратили, бо одразу таких грошей не було, але ми впоралися і дуже пишалися. А потім у нас цю квартиру забрали.
Поки ми займалися ремонтом, сестра знов знайшла собі мужика, з яким сподівалася на світле майбутнє. Але жила при цьому у мами, бо мужик теж жив у мами, але у своєї.
А через пів року після закінчення нами ремонту з’ясувалося, що сестра очікує дитину, їй терміново треба заміж, але їм нема де жити, а до його мами вона не піде, бо вже нажилася зі свекрухою.
Тоді вже моя свекруха вирішує, що треба донечку врятувати, у неї ж буде дитина, а тут на очах тануть шанси на щасливе сімейне життя. І свекруха просить нас звільнити приміщення.
– У вас немає такої складної ситуації, ви впораєтесь, а дочці я маю допомогти, може, це її останній шанс на сімейне життя.
Я чоловіка таким більше ніколи не бачила. Він так кричав, що в мене вуха заклало. Але свекруху це не пройняло, тому нам довелося переїжджати.
Тобто, через те, що у сестри в голові не вистачає мізків, страждати має її молодший брат, так свекруха розсудила. Негарна історія, як не крути.
Ми переїхали, чоловік ні про маму, ні про сестру чути нічого не хотів. Просто викреслив цих людей зі свого життя, і я розумію його.
Чотири роки від рідні чоловіка не було жодних звісток. Ми взяли іпотеку, намагалися забути, як нас двох лохів розвели на гроші, жили далі.
Але нещодавно свекруха якось зв’язалася зі мною і почала просити дати їй номер сина. Я відмовила, пояснивши, що він досі її не пробачив.
– Ти – нічна зозуля, поясни чоловікові, що я не могла вчинити інакше, – зажадала тоді від мене свекруха.
Так зараз! Все кину і буду чоловіка переконувати! Тим більше я сама не вважаю, що свекруха вчинила правильно.
І взагалі, у мене підозра, що свекрусі щось від сина треба, бо вона б і раніше з’явилася. А тут чотири роки чекала, а зараз захотіла просити вибачення. Я вважаю, що такі родичі не потрібні.
КІНЕЦЬ.