Мені не одні казали, що я сама винна у такій поведінці сина, бо сама його так виховала. Але я не могла інакше. Артур в мене єдина дитина.

В школі я його “відмазувала”, як тільки могла і коли тільки треба. Не раз його однокласники просили в нього вибачення, навіть тоді, коли були не винні. І ось дійшло до того, що від мене пішов другий чоловік, якого я кохала. А син таке влаштував, що хоч вовком вий…

Материнська любов, вона не знає ні меж ні кордонів. Мама здатна на великі вчинки заради свого чада. Та як часто ця любов до своїх дітей засліплює нас і не дає нам тверезо оцінити ситуацію.

Так було і в моєму випадку. Я часто чула, що ваш син зробив те чи інше, що виходить за межі дозволеного. Я часто огризалась коли мені інші батьки стверджували, що їхнім дітям неприємно від поведінки мого сина.

Та й не раз мені доводилось відкупляти цінні речі іншим дітям, бо мій син їх нищив і ламав. Та коли в нас доходило до розмов із сином, я сліпо вірила йому, адже він стверджував, що він такий білий і пухнастий, а всі його не розуміють і ображають.

Що він “обіжений” і весь клас на нього обізлився. Та тільки тепер я зрозуміла, як була не права і як помилялась. Тільки тепер я пожинаю наслідки своє сліпої любові до мого єдиного сина.

Я не раз задумуюсь над тим, як би все могло бути по іншому, якби я тоді не потурала йому, не бігала по вчителях і не відмазувала його перед керівництвом.

Та час не повернути назад і в моєму випадку все втрачено. Та сьогодні ділюсь із вами своєю історією, можливо комусь вона послужить прикладом і змінить хіт подій у вашому житті.

Свого сина я виховувала сама, мій коханий мене покинув, як тільки дізнався що я при надії.

Спочатку мене підтримували мої батьки, та потім і цієї підтримки не стало. Своєму синочку я завжди говорила, як його люблю і що здатна заради нього на все. Що хочу, щоб він був щасливий і буду робити все для того, щоб збулися його мрії.

В школі мій Артур вчився не особливо старанно, друзями так і не особливо дорожив. Постійно жалівся, що всі його не розуміють і упереджено до нього відносяться.

А я ходила і просила і оправдовувала постійно свою дитину. Були навіть такі випадки, що діти просили вибачення в мого сина хоч і були праві.

Так мій Артур зростав під моєю постійною опікою.

Йому було можна все, та справжній контроль над ним я втратила, коли вдруге вийшла заміж. Мій чоловік і син не змогли підібрати ключ один до одного у стосунках. Тому я постійно знаходилась між двох вогнів.

Я навіть не помітила, як мій син підсів на щось заборонене. Я ще тоді вірила, що зможу врятувати його сама. Що я з ним поговорю і він мене почує. Постійні “бурі” і витівки сина не давали нам спокійно жити із чоловіком.

Тому в один день не витримавши він пішов від мене залишивши мене сам на сам із моїм сином. Який не даватиме мені нормально жити, вплутуючи мене постійно у свої інтриги. Я не знаю, як це все зупинити. Ті постійні гулянки сина, його неадекватні друзі.

Моє життя стає нестерпним і я не маю підтримки ні від кого, щоб хоч якийсь знайти вихід із даної ситуації. Тепер вже ніхто і чути мене не хоче.

Знайомі часто говорять мені в слід, що посіяла те й пожинай. Лише тепер я зрозуміла, що виховала в сину вседозволеність і безтурботність.

Він не знає, як то відповідати за свої вчинки, бо і не знає як правильно жити. Він навіть не розуміє що нищить своє і моє життя, адже звик, що буть яка витівка сходить йому з рук.

Він не вміє піклуватися про когось, адже звик, що я попіклуюся про його потреби.

Своїми вчинка я не лише зруйнувала наше з сином життя, а й не дала ніякого майбутнього своїй єдиній дитині, бо не привила йому жодних цінностей в житті і не навчила бути людиною по відношенню до ближнього…

Не повторюйте моїх помилок…

Джерело