Я розлучилась в 34. Син вже дорослий, бо рано я його на світ привела. Ось я й задумалася, що в мене все життя попереду. В той час на моєму шляху й появився Антон. Єдиний нюанс, йому лише 22.

Вже за два тижні ми жили разом. Я догоджала коханому, як вже досвідчена господиня. І варила і пекла, але все щось йому було не так. “Моя мама борщ смачніший готує!” Так тривало деякий час і лише згодом я зрозуміла, в чому ж насправді криється причина

Я зі своїм колишнім чоловіком Петром була вже не один рік. Сталося так, що коли мені було 17, а йому 21, я зрозуміла, що при надії. Якщо чесно, то я вже тоді хотіла кинути Петра.

– Але як ти, неповнолітня, без роботи будеш сама ростити дитину? В нас ще є твій менший брат, не зможемо тобі сильно допомагати, – казала мама.

Так я й жила, син Данило став підростати, з часом почав помічати, що стосунки між мною і батьком натягнуті. Петро прискіпувався до мене за кожну дрібничку, а в його словах ніколи не відчувалося любові.

Як тільки син закінчив 9 клас і переїхав в гуртожитках коледжу, я зрозуміла, що більше так тривати не може, тож розлучилася з Петром і почала жити в своє задоволення.

Спочатку я жила для себе, а потім зрозуміла, що мені тільки буде 34 і можна собі знайти когось ще.

Антона я зустріла дуже швидко, хлопцеві 22, він спортивний і красивий. Всі подруги мені заздрили, що я відхватила собі такого красеня.

З Антоном я дуже швидко з’їхалася і вже за два тижні молодик жив в моїй квартирі.

Мені подобався він зовнішньо, але іноді Антон поводив себе, як дитина.

Спочатку я хотіла про нього попіклуватися і багато й смачно готувала і намагалася догоджати, але згодом зрозуміла, що хлопець не спішить допомагати мені в домашніх справах.

Через це в нас почалися “бурі”, я дорікала Антону, що він не може мені допомогти в хатніх справах, а він мене в тому, що я не можу виконувати гідно свої жіночі обов’язки.

Мовляв в нього мама встигала все і по дому робити, і за дітьми доглядати, і своєму чоловікові увагу приділяти, так ще попри те все чудово виглядати.

Тож нині я вирішила зробити коханому романтичну вечерю на день святого Валентина. Запекла курочку, приготувала пасту, зробила салат, прикрасила стіл і почала чекати.

Антон прийшов додому без подарунка, почав вибачатися, а я не хотіла псувати свято, тож просто все проковтнула.

Майже все було добре, ми говорили, аж тут хлопець сказав: “Звісно курка не погана, але в моєї мами виходить краще”.

Це була немов остання крапля, тоді я вже не стрималася і сказала все, що накипіло і про їжу, і про його маму, і про домашні справи, і відсутність подарунка до дня закоханих.

Антон довго не став мене слухати пішов з квартири, а на останок сказав: “Я взагалі думав зробити тобі пропозицію, тож маєш час подумати”.

Навіть не знаю, що мені робити?

Чи варто зв’язувати своє життя з матусиним синком?

Чи можливо буде виправити і виховати Антона під себе?

Може хтось був в такій ситуації підкажіть, що робити?

Джерело