Моя донька Марія вже зовсім виросла. Ніби й щойно міняла їй підгузки, а ось тепер вже вона ніби й заміж збирається. Ще хоча б три місяці тому я була б рада цій звістці, але тепер маю зовсім іншу думку.

Марія за весь час зустрічалася тільки з одним хлопцем, з Павлом.

Коли моїй доньці було 17 я думала, вони просто друзі, але з часом стало зрозуміло, що там не тільки дружба.

Павло це одноліток моєї доньки, вони вчилися разом в одній школі, але в паралельних класах.

Марія два роки зустрічалася з тим хлопчиною, а коли їй виповнилося 19 років сказала, що вона хоча винаймати однокімнатну квартиру разом з Павлом.

Звісно, я була проти, адже це ще зарано, мало що могло б статися.

Але дочка запевнили мене, що так навіть краще, щоб перед весіллям притертися з Павлом і зрозуміти, чи дійсно вона хоче бути з ним все життя.

До того ж Марія сказала, що гроші на це вони будуть заробляти самостійно, та й мені нічого не залишалося зробити, як погодитися.

З цієї розмови минуло вже три роки. Донька хоч і не погано себе почуває, самостійно живучи з хлопцем, але Павло не спішить одружуватися.

Марія розказувала, що в них все чудово, єдине, що Павло почав себе дивно поводити.

– Напевно готує мені пропозицію, – казала з надією донька.

Та не тут то було. Одного дня Марія повернулася швидше з роботи, бо погано себе почувала і застала Павла з іншою.
Розгорілася “буря”, донька поїхала до мене, ридала, а дзвінки від Павла скидала.

Коли ж хлопець прийшов до мого дому, Марія не хотіла й на поріг вийти, не те, що говорити з хлопцем і я її підтримала в цьому рішенні.

Ще декілька днів, ну можливо до тижня, продовжувалися спроби хлопця повернути мою доньку, але потім він зник і жодної вістки про нього не було.

Три місяці тому моя донька розійшлася з хлопцем з яким зустрічалася майже 5 років. А ось нині, на день святого Валентина, я вперше за довгий час побачила її усміхненою, вона збиралася на побачення, але з ким казати не хотіла.

Пізно ввечері Марія повернулася з великим букетом троянд, а на руці красувалася каблучка. Виявилося, що це її зрадливий Павло вирішив таким способом повернути втрачене.

Як би мені не хотілося порадіти за доньку, яка цього так довго хотіла, я не могла забути скільки сліз Марія пролила, коли дізналася, що Павло таке вчинив.

Донька з захопленням розказувала, яку грандіозну пропозицію зробив їй хлопець і що насправді Павло всі три місяці складав на це гроші.

Невже при вигляді каблучки донька зовсім забула скільки недоброго їй приніс цей хлопець?

Свого невдоволення я не показала, тільки привітала Марію, але тепер думаю, чи правильно я вчинила?

Невже зрадник може виправитися? Як вберегти доньку від помилки? Можливо, ви маєте якусь пораду для мене?

Джерело