Вперше, що в чоловіка є інша, Валентина дізналася, ще коли їх діти були зовсім малі. Дуже засмутилася, для неї це було великим розчаруванням і здавалося, що їх щасливому сімейному житті прийшов кінець. Та Олег став приносити квіти додому, купив Валі шубу нову, зізнавався, що щиро кохає і обіцяв ніколи не покинути саму. Валентина пробачила, адже добре ж жили. Вже чимало років минуло відтоді, Валя добре і заможно живе, уся родина пліткує про їх сім’ю, адже добре знають про походеньки Олега, навіть не спілкуються з нею. А Валентині байдуже, адже у шлюбах всієї родини, такого щастя, як в неї, немає
Валентина в шлюбі зі своїм чоловіком живе вже 18 років поспіль, і вважає, що в особистому житті їй дуже пощастило.
Чоловік же з найперших днів знайомства буквально обожнює Валентину і носить її на руках, як кажуть в народі. Всі роки у шлюбі Валентина робить тільки те, що їй подобається.
Олег без слів і навіть із задоволенням забезпечує всі забаганки своєї дружини, ніколи не пред’являє ніяких претензій і каже про дружину з нескінченним захопленням, постійно тільки й те робить, що вихваляє її перед усіма.
З їх сімейного життя за довгі роки не пішла романтика: Олег обожнює влаштовувати Валентині шикарні сюрпризи, запрошувати дружину на побачення, дарувати красиві і дорогі квіти та подарунки “просто так» – не приурочені до якихось великих дат.
Здавалося б, Валентині можна тільки позаздрити.
Але мало хто знає, що чоловік її всі ці роки час від часу погулює, на жаль. Пригоди свої він зовсім ніколи не афішує, про це не говорить, але шила в мішку не сховати ніколи, і деякі епізоди – о, далеко не всі, звичайно, стали відомі і його дружині.
У перші роки шлюбу Валентина сама дуже на цю тему хвилювалася, переймалася цим постійно, чого вже там. Плакала, схудла на десяток кілограм, мала намір навіть розлучатися, адже їй не просто все це далося. Розуміння того, що ти не єдина – важко прийшло до жінки.
Але Олег, як вже тепер переконує сама Валентина, знайшов правильні слова і переконав її в тому, що відбувається, немає нічого страшного, він щиро її кохає все одно.
Та й діти утримали її від поспішних рішень – двоє, один за іншим, а це не простий тягар на плечі однієї жінки. А коли малюки підросли, Валентина вже якось зовсім і змирилася зі своєю долею.
Чоловік приносив квіти оберемками до її ніг, співав серенади, носив сніданок у ліжко дружині, біг серед ночі в магазин за улюбленими тістечками Валентини, дивився закоханими очима на дружину і душі не чув у дітях.
Позбутися всього цього “просто так”, піти в нікуди, гордо грюкнувши дверима, стати матір’ю-одиначкою з двома дітьми у такий важкий час – красиво, звичайно. Але – зовсім нерозумно.
– Я з часом просто перестала думати про це, перестала звертати увагу на життя чоловіка поза сім’єю. Головне стало, як на мене – любить він мене. Адже любить!
Жодного разу за всі ці роки Олег не дав приводу засумніватися у своїх щирих до мене почуттях. Ми один без одного життя не мислимо. А що там у нього на боці час від часу відбувається – це його особиста справа – стала думати вже я. Якщо Олег без цього ніяк не може – ну, що поробиш, вже як є, все одно ми і так добре живемо.
Хтось називає таких, як Валентина, “мудрими” дружинами та захоплюється їх самовладанням, інші, навпаки, кажуть, що в них лише комфорт та гроші в голові, а сім’я вже й не на першому місці. Хоча, насправді, хіба це можна назвати комфортним життям?
Валентина сама особисто щиро впевнена, що чоловік її кохає. А ті, інші думки чи плітки її друзів чи родичів – це просто фон.
Люди вважають, що Валентина для чоловіка – просто зручна партія, мати його дітей та служниця, а коханням там і немає ніякого зовсім, раз він так легко може собі знайти іншу.
Та сама Валя навчилася не звертати уваги на всі плітки за всі ці роки, вона думає інакше. Живе собі щасливо вона з чоловіком, хоч він іноді скаче у гречку, зате постійно приділяє багато уваги дружині, дбає про неї і кохає. Чи є таке сімейне життя щасливим? Чи правильно це?