Вчилися з майбутнім чоловіком разом, на третьому курсі одружилися, а вже після закінчення університету з’явився син. Чоловік пішов працювати, я з дитиною сиділа вдома.

Спочатку працював за фахом, потім звільнився та почав шукати більш прибуткове місце. Я була проти, говорила, що це лише початок, що треба розвиватись у тій галузі, яку знаєш і розумієш. Інакше навіщо було стільки років вчитися.

Тим більше, що матеріально нам допомагали батьки. Так чоловік просидів удома кілька місяців, все шукав потрібне місце роботи, він чомусь вирішив, що маючи вищу освіту, він може претендувати на керівну посаду.

Мої вмовляння та аргументи сприймалися в багнети. Але ж у нас дитина і не могли ж ми сидіти на шиї у батьків!

У результаті він знайшов роботу ще гірше, ніж вперше, мені здавалося, що це він зробив мені на зло. Почалися сварки, чоловік робив із себе ображеного, тоді як наші однокурсники вже влаштовувалися в різні фірми та компанії.

Зарплата не дуже яка, зате є робоче місце і напрацьовувався досвід. Лише мій чоловік не хотів цього розуміти.

Так тривало, поки сину не виповнилося два роки, і я вирішила, що настав час і мені шукати роботу, поки ще не забула курс навчання. Дитину влаштувала в садок, знайшла роботу в банку неподалік будинку, зарплата невелика (я спочатку і не розраховувала на більше) зате я могла одночасно набувати досвіду.

Не все виходило, мені часто робили зауваження навіть співробітники, не говорячи вже про начальство. Додому я приходила повністю спустошена, чоловікові це не подобалося, він зловтішався з того, що я заробляю копійки. Адже нещодавно його вчила.

Але я не здавалася, розуміла, що без досвіду роботи і на новому місці так буде скрізь. Через рік я вже почувала себе впевненіше, з роботою справлялася, а пропрацювавши п’ять років, мене призначили начальником відділу.

Чоловік, як і раніше, працює не за фахом, змінивши за цей час кілька компаній. Замість того, щоб порадіти моєму призначенню, він проігнорував мої успіхи і навіть ту зарплату, яку я отримуватиму.

Я думаю, що це звичайна заздрість і чоловіча вражена гордість, що дружина досягла більших успіхів, ніж він. Відносини у нас тепер натягнуті, де й поділася та любов, з якою він пропонував мені руку та серце.

КІНЕЦЬ.