Я ніколи не потребувала уваги чоловіків, хоча вийшла заміж за коханого чоловіка, але тільки тому, що вже чекала дитину. До шлюбу виявилися обоє не готові і по-різному намагалися звикнути до нового сімейного життя.

У результаті, коли нашому малюку було лише 11 місяців, я вийшла на роботу, а через 2 місяці поїхала у відрядження до сусіднього міста. Там я з партнерами по роботі поїхала у караоке та познайомилася з хлопцем, який мені дуже сподобався.

Але, як буває з дівчатами після декрету, вони дуже закомплексовані і не впевнені в собі, тому я й подумати не могла, що теж йому подобаюся. І вважала, що це просто дуже вихований чоловік.

За місяць у мене намічалося ще одне відрядження, він написав, що теж там буде, запропонував разом провести час. Я дуже хвилювалася, бо після чоловіка я не мала нікого.

А з чоловіком після його зрад все було вже не так. Я припускала, що можливо у нас з ним буде близькість, але не була впевнена до кінця, бо не розуміла, чи хоче він цього чи ні.

Ми провели три дні разом, але не наодинці, а в компанії із 6 осіб. Все трапилося лише на другий день.

Це було чарівно, все так, як я тільки мріяла. Я зустріла людину, яка така близька мені за характером, вихованням, почуттям гумору, і головне, в плані близькості.

Але все ускладнюється тим, що він живе в іншій країні. Ще він одружений, а я заміжня.

Ми не закохані одне в одного, але вже третій рік поспіль ми бачимося раз на рік. Періодично списуємось.

Найцікавіше у наших відносинах, що я не хочу бути з ним, але я йому вдячна за те, що він змінив мене, допоміг усвідомити, що треба любити себе. Я завжди була проти зрад, але після цього наші з чоловіком стосунки стали стабільнішими, я перестала дорікати йому у всьому.

І ще почала розуміти, чого хочу в житті. Щоразу, коли він мені пише, я думаю що це вже точно востаннє, нас взагалі нічого не пов’язує.

Чоловік, звичайно, нічого цього не знає і навіть не підозрює мене у зраді. Не знаю тепер, що буде далі із такими стосунками.

КІНЕЦЬ.