У мене є наречений, за якого я збиралася виходити заміж, але після того, що він утнув, я вже й не знаю, чи варто мені з цією людиною пов’язувати своє життя. Такого від нього я аж ніяк не сподівалася.

Ми з Сергієм разом вже майже 2 роки, він зробив нещодавно мені пропозицію, тому у найближчих планах подавати заяву в РАЦС. Сергій мені дуже подобається, я його люблю. Відчувала, що він для мене рідна і близька людина. Ось тільки є один момент, який мене неабияк насторожує. Це – його ставлення до грошей, а воно у нього дуже специфічне.

Сергій відразу мене попередив, що йому не подобаються дівчата, які занадто багато вимагають від своїх чоловіків, або жінки, які вважають, що в сімейному житті їх має забезпечувати чоловік.

Я десь поділяла його думку, бо не звикла нічого чекати від інших, мені подобається самій усього досягати. До того ж, я людина скромна, ніколи в розкошах не жила. У мене така думка – подружжя разом має усього досягати. Але, як і будь-якій дівчині, мені приємно було б отримати від коханого квіти чи подарунок.

Проте, Сергій не поспішав мені дарувати квіти і подарунки, вважав, що це – гроші, викинуті на вітер. Максимум, що він міг зробити – це пригостити мене чашечкою кави в кафе.

Хоч мені це і було не до вподоби, та у такій поведінці нареченого я намагалася знаходити позитивні моменти. Адже завдяки його економії він самостійно купив квартиру і тепер має намір купувати машину.

Це при тому, що йому лише 28 років. На таке здатні мало хто. Так що спочатку я вирішила, що він не скупий, а економний, і що це – швидше плюс, ніж мінус.

Подругам про нього я намагалася не розповідати. Адже їхні наречені зовсім по-іншому поводяться. Тішать їх усілякими дрібними подарунками на кшталт шоколаду, квітів, милої дрібнички.

А декому з них дарують і дорогі подарунки, типу прикрас з діамантами чи новий iPhone. Подруги вважають, що саме так і має бути. І якщо б я їм розповіла, що мені мій наречений навіть шоколадку не купив, вони б цього точно не зрозуміли.

Нещодавно у мене був день народження. Ми з моїми батьками і батьками Сергія зібралися у мене вдома. Я накрила гарний стіл, витратила на це чимало грошей, бо хотілося справити позитивне перше враження, і сподівалася, що хоч цього разу я отримаю бодай хоч якийсь подарунок.

Тому, я дуже засмутилася, коли Сергій ввійшов в мою квартиру без квітів. Але на цьому мої розчарування не закінчилися. Його батьки прийшли з тортиком і nляшкою ігристоrо, а наречений привітав мене на словах, а в якості подарунка – сказав, що я можу не віддавати йому ті 500 гривень, які я у нього зичила.

А я про ті гроші вже й забула. І не тому, що я люблю зичити і забуваю віддати, ні. Просто за ці гроші ми купили в магазині продукти для нас обох. Так що, не знаю, чи можна це вважати повноцінною позикою?

І зрештою, що таке в наш час 500 гривень? Що я змогла б собі за них купити?

Я вважаю, що Сергій вчинив дуже негарно, коли згадав про борг на мій день народження, і прийшов до мене з пустими руками. Якщо він зараз так поводиться, коли ми з ним ще не одружилися навіть, то чи варто мені сподіватися на якісь сюрпризи і подарунки в сімейному житті?

Моїм батькам витівка майбутнього зятя теж дуже не сподобалася. Подруги з мене сміються, радять, щоб я негайно кидала цього скупердяя – саме так вони його і назвали. А в мене в голові крутитися тільки одне питання: навіщо було все так псувати?

Після цієї події я і сама не зрозумію, що мені робити. Залишатися в такому ж статусі чи розлучитися, поки не пізно?

Джерело