-Як ти? – дбайливо запитала Лариса в чоловіка.

Ось уже місяць, як її коханий чоловік Олег заслаб. Два тижні він їздив всюди, і, зрештою, йому рекомендували бути вдома і купу процедур.

Що ж, Ларисі тільки залишилося виділити гроші на процедури і гідно тягти на собі дім, дітей старшокласників, – Катрусю і Миколку і, до того ще, чоловіка, який раптово заслаб.

А що зробиш? Залишалося лише створювати Олегу умови і тішити себе надією, що в разі чого з нею, чоловік так само покірно візьме на себе весь клопіт.

Олег, з вдячністю подивившись на дружину і знизав плечима:

-Та як? Як зазвичай. А от якщо мене не стане, то теж витрати…

-Не говори нісенітниць! – обурено вигукнула Лариса.

– До чого тут витрати? Ми тебе любимо і не хочемо втрачати. Ти нам потрібний. Скажеш теж – витрати!

-Вже й пожартувати не можна! – усміхнувся Олег.

-Жарти у тебе, я тобі скажу! Ну, та добре. Ти сьогодні щось їв?

-Їв, – кивнув чоловік.

– Суп, який ти варила.

-Точно?

-Та точно, точно.

-Дивись мені! – жартівливо сказала вона.

-Ларисочко, але я ж не маленька дитина!

-Ай, – махнула вона рукою. – Ви, чоловіки, ще краще дітей будете.

Лариса працювала продавцем у супермаркеті. І тільки коли заслаб Олег, вона гідно оцінила своє місце роботи.

Немає грошей, а до зарплати ще далеко? Так можна взяти продукти під зарплату. А ще можна взяти додому такі, що втратили товарний вигляд, але цілком їстівні фрукти.

Та тільки ось, схоже, все одно доведеться шукати підробіток. Адже, окрім продуктів, є й інші витрати – шкільне харчування, одяг, комуналка, процедури чоловіка та інші потреби.

-Дівчата, не підкажете, де можна підробити? – запитала Лариса перед початком зміни.

-Кур’єром можна, – озвалася Марія.

– Щоправда, копійки платять, та й втомишся, зате графік вільний.

-Можна в таксі диспетчером на заміну, – сказала Оксана.

– Платять добре, але там цілодобово працюють.

-Не завжди, – відповіла Ірина.

– Моя сусідка у таксі працювала, і підмінною можна на півдня вийти. Або навіть погодинно. Потрібно, наприклад, комусь кудись, от і просять підмінну.

-І як мені туди потрапити? – запитала Лариса.

-Простіше простого, – відповіла Іра. – Обдзвонюєш таксі і пропонуєш свої послуги. Мовляв, вам підмінні не потрібні?

-Твій як? – зі співчуттям запитала Оксана.

-Та щось поки що без змін.

-Так, – зітхнула Марія. – Така наша жіноча доля. Що би в сім’ї не трапилося, то ми, жінки все на собі тримаємо. Жаль тільки, мужики цього не цінують.

-Ти про що? – запитала Лариса.

-Та ні, ні про що. Так, думки вголос.

Лариса так і зробила, і її взяли на підміну диспетчеркою одразу у два таксі. Але й вакансію кур’єра вона взяла на замітку. Не в її теперішньому положенні розкидатися якими-небудь можливостями.

-Олежику, я тепер підроблятиму в таксі диспетчеркою, – сказала Лариса чоловікові, коли прийшла з роботи.

– Впораєтеся тут без мене?

-Впоратися впораємося, – зітхнув він.

– Але сама потягнеш?

-Чого не зробиш заради коханого чоловіка?

Лариса посміхнулася і пригорнулася до чоловіка. Вона готова працювати стільки, скільки потрібно. Аби Олег одужав.

Наступні два дні, понеділок та вівторок, були вихідними, і Лариса ходила на стажування. Але в понеділок увечері, коли вона вже була вдома, їй зателефонувала старша диспетчерка і запитала:

-Ларисо, завтра ввечері не хочете підробити?

-Я так розумію, до ранку?

-Ну так.

-Навіть і не знаю, – розгублено відповіла Лариса.

– Просто мені завтра вранці на основну роботу.

-Та не переживайте, – заспокоїла її старший диспетчер.

– Будній день, вечір буде спокійним. Ви навіть можете виспатися. А Тетяна вас завтра раніше змінить.

-Ну добре.

У вівторок увечері, коли Лариса пішла на підробіток, а діти були зайняті своїми справами, Олегу зателефонували.

-Як справи? – запитав голос на іншому кінці.

-Поки що ніяк, – зітхнув він.

-А що тягнеш?

-Зрозумів. Сьогодні ж поговорю із дружиною.

Відпрацювавши у таксі, Лариса вирушила у магазин. Вона спала на ходу, але зміни відпрацювала.

Увечері Лариса їхала додому на таксі і думала:

-Адже мене так надовго не вистачить.

А вдома нова новина.

-Ларисочко, – нерішуче запитав Олег.

– Я, звичайно, розумію, що ти зараз тягнеш сім’ю одна. Але справа дуже серйозна.

-Що таке? – запереживала вона.

-Мені потрібне дорогі процедури. Бажано зібрати протягом тижня.

-І яка сума потрібна?

Коли чоловік назвав суму, Лариса взялася за голову.

-Та де ж я такі гроші роздобуду? – вигукнула вона.

-Ну, ні, так ні, – зітхнув Олег.

Ларисі стало його шкода. Ні, вона не має права опускати руки! Якщо не Лариса, то хто?

-А ти чого це така сумна? – запитала наступного дня Марія.

-Все дуже недобре! – заплакала Лариса і розповіла, в чому річ.

-Ого, ситуація, – похитала головою Оксана.

– Дівчата, так, може, скинемось, якщо таке діло? Хто скільки може?

На подив Лариси, ідею підтримали усі. Не залишилися осторонь адміністратори, вантажники, прибиральниці та керівництво. У результаті набралася майже вся сума.

Лариса була зворушена. Нещасна жінка і подумати не могла, що колектив перейметься її нещастям!

-Все склалося дуже добре, щоб бути правдою, – думала Лариса. – Ну завтра зроблю Олежику сюрприз!

Але Лариса і не підозрювала, що сюрприз чекав на неї саму…

Лариса прийшла додому пізно. Вона відкрила двері своїм ключем. Вдома було на диво тихо. Катрусі і Миколки явно немає вдома, інакше б комп’ютер працював.

Вона подивилася на годинник. Так і є. Діти ще у школі. А Олежик, швидше за все, спить.

І раптом вона почула його голос!

-Я скучив, – ніжно сказав він комусь.

– Лариса влаштувалася на підробіток у таксі. Диспетчерка. Може, зустрінемося якось? Зрозуміло, вдень, коли діти у школі…

І раптом Олег розсміявся.

-Сказав, що мені потрібні гроші на процедури! Повірила! Та Лариса не дуже й не вникає. Зайнята роботою та будинком. Так що все буде добре… Ні, про звільнення вона нічого не знає…

І знову сміх!

Лариса не знала, що й думати. Вона просто не могла повірити у почуте.

Першою думкою було різко відчинити двері і влаштувати сварку. Дружина, значить, розпинається, думає, де грошей дістати на життя і на Олежика, а той, виявляється, здоровий, та ще й звільнений!

Але, незважаючи на все у неї виникла ідея краще…

…А тим часом розкішна блондинка натиснула кнопку телефону і з усмішкою подумала:

-Ти мені, головне, грошей роздобудь! А все інше вже не має значення…

Лариса навшпиньки вийшла з квартири. Шлях її лежав у магазин канцтоварів. Лариса придбала пачку паперу для принтера.

Коли Лариса вдруге зайшла додому, то застала Миколу. Син пив чай ​​із бутербродом.

-Привіт, мамо! Ти сьогодні рано.

-Привіт, Микольцю. Ну так вийшло.

Ларисі не хотілося казати синові, що їй стало недобре на роботі.

-Катя ще у школі? – запитала вона.

-У неї сьогодні додаткові.

-Ммм, зрозуміло. А в тебе які плани?

-А я біжу на тренування.

-Тато не спить?

-Начебто, не спав.

Лариса увійшла до чоловіка. Олег справді не спав. Судячи з усього, чоловік сидів у соцмережах.

-Чи не з тією, за якою скучив, листується? – подумала вона і здивувалася, що не ревнує.

Мабуть, гнів виявився сильнішим.

-Олег, у мене чудова новина! – оголосила Лариса.

– Я зібрала гроші. Готівкою.

Вона показала йому якийсь паперовий пакунок і додала:

-Тут уся сума.

-От чудово! – зрадів чоловік. – Ти мене врятувала!

-А навіщо ще потрібні дружини? – скромно посміхнулася Лариса.

– Тобі коли на процедури?

-В четвер.

-Хто б сумнівався!

Адже у четвер Лариса виходить на роботу.

Щойно за Ларисою та дітьми зачинилися двері, Олег зателефонував Жанні.

-Ну, чого так рано? – замість привітання відповіла вона.

-Жанночко, у мене чудова новина! – майже, як дружина кілька годин раніше, вигукнув Олег.

– У нас є гроші!

-Правда? Так це ж круто!

Через годину він дзвонив у двері білявої красуні.

-Заходь, мій коханий! – прощебетала вона.

Але вже через п’ять хвилин Жанна кричала:

-Це, що жарт такий? Не смішно!

-В чому справа?

-Ти мені що приніс? Ці жалюгідні дві тисячі і записку?

Олег глянув на пачку грошей. Точніше папір. Справжніми були лише кілька папірців. А родзинкою композиції був напис на одному з них:

-Користуйтесь моєю добротою і ні в чому собі не відмовляєте!

-Але ж я не винен, – пролепетав Олег.

– Це Лариса…

-Та мені все одно, – усміхнулася Жанна.

– Нащо ти мені здався без грошей?

-Але ти обіцяла поговорити з батьком, щоб він влаштував мене на роботу.

-Вільний, – сказала вона.

– Таким, як ти у нашій родині не місце!

-Але…

-Йди! Гроші забери. Відчуваю, вони тобі, ох, як знадобляться.

Олег вийшов із шикарної квартири Жанни і пішов у бік вокзалу.

Він сяде на найближчий автобус і поїде в село до сестри.

-Ольга мене прийме. Ну, а потім спробую налагодити стосунки з Ларисою. Якщо любить, то вибачить.

Тільки ось упевненості в цьому було…