Мій чоловік у своїх батьків пізня дитина, його мама народила вже під сорок. Тому коли ми з Дмитром одружилися і вирішили жити окремо, то вибирали орендовану квартиру спеціально ближче до мами Діми, бо вона в нього вже старенька і їй часто потрібна допомога.

То продукти Марії Степанівні завеземо, то килими в чистку завезем, то просто зайдемо на чай, оскільки живе вона сама. Моя сім’я в іншому місті, але впевнена, якби вони були поруч, ми допомагали б їм так само, як допомагаємо моїй свекрусі.

Марія Степанівна – добра, ласкава жінка, яка бажає мені та сину тільки добра. Принаймні, я була в цьому певна ще недавно. Ми ніколи не сперечалися, хіба що розходилися в поглядах щодо харчування. На всіх святах збираємося за одним столом, іноді в гості приїжджають мої батьки, також приїжджає сестра з дітьми. В цілому ми є велика дружна родина. Але є одне велике але.

Справа в тому, що у нс з Марією Степанівною є дублікати ключів від квартир один одного. Чи мало, що може статися? До того ж у нас у будинку живе кіт, і, якщо ми їдемо у відрядження, вона приходить і годує його. Тому ми й зробили дублікати, але все зайшло надто далеко. І тепер вона ходить до нас буквально щодня. Тепер у нас у хаті дві господині.

Поки ми з чоловіком на роботі, його мама приходить, щоб прибрати в нашій квартирі. Вона робить все: і підлоги помиє, і посуд, якщо в мийці щось залишилося. Запустить прання, може навіть штори випрати. І, звичайно, наготує повний холодильник усілякої смакоти, тож він у нас тепер майже не закривається. Звучить просто чудово, але особисто мене це дістало.

Наприклад, вона може помити підлогу по другому колу буквально наступного дня після мене і обов’язково про це скаже. А мені потім думати: невже я так погано підлогу помила чи пил десь пропустила? Тепер, якщо йду з дому, весь час перевіряю, чи не залишилася десь якась пляма. Це дуже незручно.

І навіть якщо в будинку панує ідеальна чистота, свекруха знайде, чим зайнятися. Наприклад, почистить пуховики чи подушки, перебере й перекладе одяг в наших шафках.

І мені дуже ніяково, коли я уявляю, як вона повзає по підлозі, витираючи ганчірочкою кожен сантиметр, з огляду її здоров’я і вік, ну погодьтеся. Але Діма це сприймає абсолютно нормально: у них вдома мама завжди займалася прибиранням, і він не бачить у її любові до порядку нічого поганого. Як він каже, «суцільна користь».

Але я так не думаю. Я вже мовчу про те, що потім не можу місяцями знайти якусь ганчірочку, щітку чи миючий засіб, який свекруха по забудькуватості залишила десь в іншому місці, де, як їй здається, цим речам саме місце.

Але якби проблема була тільки в цьому. Найгірші справи на кухні. Дві господині там ужитися аж ніяк не можуть. Вже не пам’ятаю, коли я востаннє могла спокійно розпланувати наш раціон. Ми з чоловіком навіть не встигаємо з’їдати все, що його мама наготувала, – до кінця тижня завжди доводиться щось викидати.

І у відро вдома не викинеш, прийде його мама і страшно засмутиться. А в нас просто не лізе стільки вареників, пиріжків, пельменів, голубців. Але чоловік каже, що так мама піклується, не треба їй у цьому заважати.

Іноді нам доводилося готувати зі свекрухою разом, і тут теж біда бідою. Наприклад, я люблю обсмажувати м’ясо та цибулю окремо і саме в такому порядку. А вона – навпаки, і хоч ти їй що! Під час підготовки до сімейних свят доводилося часто їй поступатися у подібних питаннях. Єдине, чого мені вдалося досягти, то це зменшити кількість майонезу в салатах.

Останнім часом ситуація особливо загострилася: чоловік сильно набрав вагу, і це почало погано позначатися на його здоров’ї, тому лікар прописав дієту, і його мама про це чудово знає. Але від цього в нашому холодильнику нічого не змінилося: борщі, голубці, котлети, смажена картопля, біляші та торти.

Скільки б я її не просила перестати готувати нам усі ці страви, вона не втрачає нагоди якщо не приготувати у нас вдома, то хоча б передати їх.

Я вирішила взяти ситуацію під свій контролі – після роботи почала готувати салати. Салати на вечерю і на обід з невеликою кількістю якоїсь іншої, не важкої їжі. Може, одну-дві котлетки, але ніяк не повну тарілку макаронів по-флотськи.

Чоловік, хоч і не легко, але поки що тримається. А його мати, побачивши, що я після роботи знову розпаковую повну сумку овочів, дуже образилася.

Вона сказала, що я зовсім не ціную її турботу. По-друге, що змушую її сина їсти одну траву, а він сил не має, бо не їсть нормального. Що я невдячна невістка і що в мене весь час пилюка по кутах. Можна здогадатися, в якому стані я була після цих слів. Правду кажуть, що дві господині на одній кухні не вживуться!

Ви мене, звичайно, вибачте, але я змінюю замок на дверях. Так я свекрусі і сказала, бо для мене це стало принципом. Я розумію, що вона хотіла як краще, але ні про яке хороше ставлення чи турботу і мови бути не може, коли у ще молодого чоловіка вага 130 кілограм. І присутність його мами в будинку, ніби вона тут уже живе, мені теж не до вподоби. Мені хочеться самій господарювати!

Тепер свекруха зі мною не розмовляє. Син продовжує її відвідувати, але вже сам. Вона тепер без кінця йому плаче за моєю спиною, яка я погана невістка і як сильно її образила, і взагалі іншу дружину йому треба. Не знаю, що й робити. Як ви вважаєте, я правильно вчинила?

Буду вдячна за думки й поради!

Джерело