Син приїхав до мене з пропозицією – він хоче, щоб я продала свій будинок разом з городом. Місце у нас чудове, і син планує отримати з продажу чималу суму. – А я де буду жити? – питаю. – Щось придумаємо, – байдуже відповів син. А потім він мені детально розповів про свій план. Мій будинок він хоче продати, а мені він зніме в місті однокімнатну квартиру, і обіцяє сам її оплачувати. Гроші йому потрібні терміново, він з невісткою планують купити собі шикарну квартиру
У мене з донькою зіпсувалися стосунки тоді, коли вона заміж виходила. Мені майбутній зять не сподобався, я бачила, що не стане він хорошим чоловіком для моєї дитини, але ж хіба Світлана хотіла мене слухати, коли вона думала лише про кохання.
Я прямо доньці сказала, що не благословлю їхній шлюб, а вона мені відповіла, що не збирається питати моєї думки, і що у неї своє життя. Після цього Світлана зібрала свої речі і поїхала з нареченим в місто. Після цього ми перестали спілкуватися, і вже багато років ми не бачилися.
Дітей у мене двоє. Після того, як донька так вчинила, я перекинула всю свою увагу на свого сина. Тепер я жила і старалася лише для Стаса.
Він вчився в найкращій школі, ходив на всі можливі гуртки і секції, а потім я оплатила йому навчання в університеті, бо хотіла, щоб син мав вищу освіту.
Я так дбала про сина, що в результаті перестаралася. До 30 років Стас жив зі мною. Я вже втратила надію, що він колись одружиться, але доля нам посміхнулася, і син привів невістку.
Ліля теж мені не дуже сподобалася, але я вже мовчала, бо хотіла, щоб син, нарешті, переїхав від мене і став жити самостійним життям.
Вони з Лілею одружилися і в місто поїхали. Коли ще син жив зі мною, я завжди йому казала, що нам треба город садити. А син працювати не хотів, казав, що зараз все можна в магазині купити. А на тому місці, де мав бути город, Стас зробив альтанку і місце під смаження шашликів.
Я тоді погодилася, бо ще працювала, і гроші у мене були. А зараз я на пенсії, і мені важко елементарно навіть найнеобхідніші продукти придбати. Тому я сказала синові, щоб тепер він мені допомагав. Стас, наче, погодився, і перший час привозив мені продукти, а потім перестав. Я так розумію, що його дружина проти.
Зиму я ледве пережила, добре, що ще мала якусь консервацію, і сусідка мені дуже допомагала – коли картоплю принесе, коли моркву чи буряк, за що я їй дуже вдячна.
А на наступну весну я вже вирішила нікого не слухати, і таки зробити собі невеликий город. Скопала я грядки, сусідка допомогла мені посадити необхідний мінімум. Також я собі під настрій і квіточок насадила, щоб було красиво.
А весною, коли все посходило, син сказав, що хоче приїхати з друзями на шашлик. Я йому не дозволила, адже вони мені стопчуть все повністю. Він образився, і майже пів року не приїжджав до мене. А потім приїхав. Я подумала, що він хоче допомогти мені урожай зібрати, але я помилилася.
Стас приїхав до мене з пропозицією – він хоче, щоб я продала свій будинок разом з городом. Місце у нас чудове, і син планує отримати з продажу чималу суму.
– А я де буду жити? – питаю.
– Щось придумаємо, – байдуже відповів син.
А потім він мені детально розповів про свій план. Мій будинок він хоче продати, а мені він зніме в місті однокімнатну квартиру, і обіцяє сам її оплачувати. Гроші йому потрібні терміново, він з невісткою планують купити собі шикарну квартиру.
– Ти ж постійно скаржишся, що я тобі продукти не привожу. А так, житимеш недалеко від мене, і я зможу частіше приїжджати, – сказав син.
Я відповіла, що мені треба подумати, бо продати свою хату, і залишитися без нічого при таких дітях, мені трохи лячно.
Не знаю я, що мені робити. Щось не складаються у мене стосунки з дітьми.