З Катею ми одружені вже понад 15 років. За цей час ми придбали гарний будинок, є дві машини, дача, пристойний рахунок у банку. У мене престижна робота в адміністрації міста. Одна проблема: нема дітей. Хоча за цей час багато що змінилося, і я до цієї ситуації став ставитися філософськи: ну, нема — і не треба.

Варто сказати, що всім своїм успіхам я завдячую тестю, він дуже впливовий чоловік у місті. Свого часу прилаштував мене, куди слід, ось справи й пішли вгору. Ні, далі я сам домагався, але родичі дружини, та й сама Катя, цілком упевнені, що без Миколи Івановича я — пішак.

Це не правда! Я маю зв’язки, з моєю думкою рахуються. Але в той же час у чомусь родичі мають рацію: тесть може мені зіпсувати життя, якщо що. І я про це завжди пам’ятаю.

Нещодавно я познайомився з милою дівчиною Машею. Вона працює в нашому офісі. Просте дівчисько, без претензій, я закохався в неї, як хлопчисько, хоча різниця у нас у десять років. Маша спочатку не відповідала на всі мої залицяння, мовляв, з одруженими не зв’язується і таке інше. Але я бачив, як вона на мене дивиться, як на Бога.

А який я Бог? Я звичайний чоловік, якого раптом накрила хвиля почуттів.

І одного разу я все ж таки підвіз її до будинку, напросився на чай. Далі все стрімко розвивалося. Словом, ми схаменулися з Машею, коли вже лежали в ліжку. Ні, я був абсолютно щасливий у цій маленькій облізлій квартирці. Поруч була кохана жінка! Але думки про дружину не давали спокою.

За всі п’ятнадцять років я жодного разу не зрадив Каті. Це було вперше. І все б нічого, але совість мучило інше. Моя дружина вже рік, як хвора. Ось побачиш її на вулиці і не повіриш, що у неї проблеми зі здоров’ям, завжди ретельно нафарбована, одягнена з голочки, шикарне волосся.

Ні, хвороба не смертельна, але дружина постійно на фізіопроцедурах пропадає, то в санаторії, вдома одні розмови тільки про ліки, лікарів. Іноді мені здається, що у Каті такий бзик — лікувати себе. Одного разу їй сказав про це, так стільки образи було, стільки претензій. Мовляв, я неуважний та байдужий.

Я втомився від цього. Напевно, тому просто біжу на роботу. А тепер ще Маша, яка любить мене.

Я розумію, що вчинив, як негідник, але почуття сильніші. Мені уві сні бачиться, як ми живемо разом із Машею в нашому домі. Прокидаюся і розумію, що ні дому, ні роботи, ні машини не буде, якщо я зараз кину дружину, тесть позбавить мене, вже постарається.

А нещодавно Маша зайшла до мене в кабінет і, несміливо посміхаючись, простягла коробочку. А в ній тест на вагітність із двома смужками. Господи, я стану батьком! Це ж таке щастя! І неправда, що я не хотів дітей раніше, просто змирився. А тепер все інакше.

Ось як бути? Вже минуло кілька місяців, у Маші вже животик є. Усі в офісі перешіптуються, гадаючи, хто батько. Ніхто про наш зв’язок не знає. Я мовчу, і Маша мовчить, на роботі вдаємо, що просто колеги, зустрічаємося таємно. Вона взагалі мудра жінка, не квапить мене, все розуміє. Їй навіть соромно перед Катею, але вона мене любить так само сильно.

Чи здогадується Катя про мою зраду? Звичайно, ні. Мої пізні приходи додому вона частіше не бачить, вже спить під дією снодійного, яке їй прописав лікар. Вона зосереджена на своїй хворобі, а ще впевнена, що я її відданий пес. І вона може вічно потурати мною.

А я реально почуваюся безвільною твариною: не можу зізнатися дружині, що давно люблю іншу, боюся її реакції, реакції тестя.

А Маші скоро народжувати. Я ніби у пастці опинився. Не хочу втрачати всього, що маю, і від коханої не можу відмовитись.

КІНЕЦЬ.